Павлоград
Павлогра́д — місто в Дніпропетровській області України, адміністративний центр Павлоградського району та міської громади. Розташоване між річками Самара і Вовча.Осередок вугільного басейну Західний Донбас. 1 жовтня 2025 року, Указом Президента України № 720/2025 на знак вшанування подвигу, масового героїзму та стійкості мешканців, які проявили незламність у боротьбі з російською агресією, Павлоград отримав почесну відзнаку — Місто-герой України. Місто є важливим промисловим та транспортним центром регіону.
Символіка - Перший герб Павлограда було затверджено указом Миколи І 29 липня 1811 року. За своєю композицією та емблематикою він нагадував створений того ж часу герб повітового міста Верхньодніпровська. Одним із символів міста є кінь, що відображає історичне минуле та степові традиції регіону. Герб був поділений навпіл по горизонталі на золоте верхнє і зелене нижнє поля. У верхньому полі пасеться кінь, у нижньому полі знаходиться срібна стрічка, що перетинає поле навкіс. Сучасний герб та прапор Павлограда затверджені в 2007 році. В жовтій частині зображені дві сині перехрещені стріли вістрями вгору, над якими знаходиться семипроменева червона зірка. В зеленій частині зображений білий кінь.
Населення міста наразі становить приблизно 110 000 людей (станом на 2025 рік).
Що подивитися
- Павлоградський історико-краєзнавчий музей
- Парк імені 1 Травня
- Центральну частину міста
- Як дістатися
- залізнична станція Павлоград
- автобусне сполучення з Дніпром
- Близько 1660 р. Кіш Запорозької Січі на території сучасного Павлограда організував перевіз через річку Вовчу. Саме тут проходив таємний козацький шлях на Кальміус і Кагальник. Після татарських набігів 1768 та 1769 роках ця місцевість тимчасово спорожніла.
Географія
[ред.]Павлоград розташований між Запоріжжям, Дніпром, Донецьком і Харковом на відстані від 78 до 200 км. Павлоград лежить на північно-східному схилі Українського щита, поруч - Дніпровсько-Донецька западина. Місто розташоване в межиріччі р. Самара та Вовча, на заплавних терасах р. Самара та її приток, відноситься до північно-східного схилу Українського кристалічного масиву та простягається вздовж південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини. З півдня на північ територію міста перетинає р. Вовча (упродовж 2,85 км), а р. Самара є її природним кордоном з північного сходу. Територією міста протікають також р. Гніздка, яка вже давно пересохла (3,9 км) і р. Кочерга (2,9 км).
Розташування:
[ред.]
Герб Павлограду:
[ред.]
Фото міста:
[ред.]
Історія й походження
[ред.]Павлоград заснований у XVIII столітті як військове поселення. Воно пов’язане з освоєнням степів після ліквідації Запорізької Січі У різні періоди місто розвивалося як центр торгівлі, а згодом — промисловості. Велику роль у розвитку міста відіграла залізниця.
Козацька доба
[ред.]Близько 1660 року Кіш Запорозької Січі облаштував на території сучасного Павлограда переправу через річку Вовчу. Саме через цю місцевість пролягав таємний козацький шлях у напрямку Кальміусу та Кагальника. Після татарських нападів 1768–1769 років територія на певний час спорожніла.
На початку 1770 року запорожець і військовий старшина Матвій Хижняк заснував тут зимівник, від якого згодом утворилися Матвіївські хутори. Він розпланував вулиці, визначив ділянки для забудови й запросив сімейних та осілих людей заселятися. Також було відведено місця для будівництва православної церкви з дзвіницею, української школи та шпиталю. Першими жителями стали козаки Самарської та Кальміуської паланок, а також відставні військові, які займалися землеробством і скотарством.
У 1775 році, після ліквідації Запорозької Січі, Матвіївські хутори отримали статус слободи Матвіївки у складі Маріупольського повіту Азовської губернії. У грудні 1779 року слобода стала державною військовою слободою — штаб-квартирою Луганського пікінерного полку — та була перейменована на Луганську. За рішенням Військової колегії, підписаним князем Григорієм Потьомкіним, командиром полку призначили Михайла Іларіоновича Голенищева-Кутузова з присвоєнням звання полковника. У 1782–1783 роках Луганський пікінерний полк під його керівництвом брав участь у придушенні повстання кримських татар
Перша письмова згадка про поселення датується 17-м століттям.
Спочатку воно називалось Матвіївка (засноване приблизно в 1770 р.).
У 1784 році поселення отримало статус міста і назву Павлоград.
Існує думка, що назва пов’язана з іменем святого апостола Павла.
Економіка
[ред.]Павлоград — індустріальне місто.
Основні галузі:
[ред.]- вугледобувна
- машинобудування
- хімічна
- будівництво
- харчова промисловість.
Найбільші підприємства:
[ред.]- «ДТЕК Павлоградвугілля»
- Павлоградський хімічний завод.
У місті:
- понад 6000 підприємців.
- ~19 великих промислових підприємств.
Як дістатися
[ред.]До Павлограда можна дістатися:
- потягом — через залізничну станцію Павлоград.
- автобусом — регулярні рейси з Дніпра, Харкова та інших міст.
- автомобілем або таксі — автошляхами регіонального значення.
- Електросамокати або велосипед — транспортні засоби які можна придбати.
Що подивитися
[ред.]- Міський парк імені 1 Травня — популярне місце відпочинку мешканців
- Краєзнавчий музей — знайомить з історією та культурою міста
- Центральна площа — місце проведення міських заходів
Архітектура та планування
[ред.]Генеральний план Павлограда створив шотландський архітектор Вільям Гесте, і він був затверджений у 1831 році. Цей план визначив прямокутну сітку вулиць і головну площу міста — тепер Соборну.
Клімат
[ред.]Клімат помірно континентальний, недостатньо вологий. Для нього характерні спекотне літо та малосніжна зима з частими відлигами. Середньорічна температура повітря становить +8,4 °C. Упродовж квітня–жовтня спостерігається близько 80 посушливих днів. У теплий період року переважають західні вітри (18 % днів), а в холодний — східні (23 % днів).
Абсолютний мінімум температури становить −34 °C, а абсолютний максимум — +39 °C.