Download GPX file for this article
37.829.1Full screen dynamic map

Матеріал з Вікімандрів
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Денізлі знаходиться на південному заході Туреччини. Друге за чисельністю населення (понад 500 тисяч, з передмістями — близько мільйона) місто в Егейському регіоні, після Ізміра. Відоме відразу декількома давньогрецькими поселеннями, що частково збереглися неподалік міста, а також розташованим за 17 кілометрів від нього містечком Памуккале з його знаменитими вапняними терасами і розташованими на них геотермальними джерелами.


Зрозуміти[ред.]

Денізлі
Denizli
noframe
Вид на місто з верхньої станції канатної дороги
Корисна інформація
Населення 963 464
Телефонний код

Місто Денізлі (турки вимовляють його з наголосом на перший склад і частковим «ковтанням» другого складу — «Ден (і) злі») засноване сельджуками наприкінці XI століття, при цьому околиці сучасного Денізлі були освоєні і заселені вже набагато раніше: так, частково зберіглося давньогрецьке місто Лаодікея, відоме ще з III століття до н. е., а Колоси, що відноситься до античної Фрігії- і зовсім з V століття. У 1332 році Денізлі був описаний Ібн Батутою як один з найбільших і найкрасивіших міст Анатолії. З кінця XIV століття Денізлі входило до провінції Айдін Османської імперії. Втім, місто довгий час було не дуже значимим: до початку XX століття його населення становило всього кілька тисяч чоловік, і тільки в 1970-ті роки воно вперше перевищила позначку в 100 тисяч.

З історією розвитку міста пов'язаний наступний цікавий факт: саме в Денізлі не пізніше XIX століття була виведена місцева порода курей з відмінними, зокрема, яскравим забарвленням і виключно високою голосистістю півнями — стверджується, що деякі особини здатні безупинно кукурікати мало не 30 секунд. Розведення цих курей, які отримали згодом популярність далеко за межами не тільки Денізлі, але і Туреччини в цілому, зіграло настільки вагому роль в діловому і культурному життя Денізлі, що з часом денізлійський півень став візитною карткою і брендом всього міста: зображення півня можна побачити на міському гербі, місцевому логотипі громадського транспорту, емблемі футбольного клубу «Денізліспор», і багато де ще. Ну і, зрозуміло, без пам'ятника тому самому півню, різнобарвному, який «невтомно співає», теж ніяк не могло обійтися — в 2013 році він, очікувано перевищує розміри свого живого прототипу в рази, був встановлений на центральній площі міста, поруч з будівлею міської адміністрації, де і красується і зараз.

В іншому ж, для мандрівників Денізлі, головним чином, цікавий як найближчий до об'єкта Всесвітньої спадщини Памуккале — великого міста з власними аеропортом (від якого, втім, до самого Денізлі якщо не далі, ніж до Памуккале), залізничною станцією і автовокзалом. Власних же пам'яток тут не так вже й багато, хоча саме по собі місто розташоване посеред гірської місцевості, завдяки чому дуже мальовниче: види на навколишні гори відкриваються з багатьох точок міста. Таке розташування не могло не позначитися і на особливості місцевого клімату: він дещо прохолодніше і сухіше, ніж на узбережжі Анатолії, а в зимові місяці тут досить часто випадає сніг і температура повітря падає майже до нуля, а то і нижче.

Як дістатись[ред.]

1a2.svg Літаком[ред.]

1 Аеропорт Денізлі Чардак (Denizli Çardak Havalimanı, IATA: DNZ). Формально міжнародний аеропорт, працює з 1991 року. Обслуговує по кілька щоденних рейсів до Стамбула авіакомпаній Turkish Airlines (до Нового аеропорту) і AnadoluJet, а також лоукостера Pegasus (обидва - в аеропорт ім. Сабіха Гекчен). Прямі рейси до Анкари, раніше також виконувалися AnadoluJet, зараз скасовані. Аеропорт розташований за 65 км на схід від Денізлі, час у дорозі на автотранспорті - 1 година. Таксі до Денізлі або Памуккале буде коштувати близько 250 лір. Є такожавтобуси-шатли до Денізлі, графік відправлення і прибуття яких прив'язаний до розкладу прильотів і вильотів відповідно.

Bahn aus Zusatzzeichen 1024-15 A.png Потягом[ред.]

«Ізмірський» потяг біля станції Денізлі

2 Залізнична станція Денізлі (Denizli Garı). Головний вокзал міста, який є кінцевим пунктом на невеликому відгалуженні від залізничної лінії між Ізміром та Ескішехіром. Між Денізлі та Ізміром курсують щоденно шість пар приміських поїздів, час в дорозі - трохи менше 5 годин, в Ізмірі поїзд також робить зупинку в аеропорту. Вартість квитка до Ізміра - 29 лір. Один раз на день відправляється «Памуккале експрес» до Ескішехіра, час у дорозі - 8 годин. Прямий поїзд до Стамбула скасовано. Сам вокзал досить небагатолюдний, в будівлі нічого немає, крім туалетів і простенького залу очікування. Квиткові каси, мабуть, бувають відкриті лише незадовго до відправлень поїздів.

PKW aus Zusatzzeichen 1048-10.svg Автомобілем[ред.]

Bus aus Zusatzzeichen 1024-14.svg Автобусом[ред.]

3 Автовокзал (Otogar). Розташований через дорогу від залізничної станції. Сучасна будівля вокзалу зведена в 2014 році, всередині є багато магазинів і точок громадського харчування. Прохід до перону через будівлю вокзалу, ще є додатковий вхід з південно-західного боку. Автовокзал обслуговує далекі маршрути до всіх великих міст Туреччини, а також виконуються мікроавтобусамі- «маршрутками» ближні рейси, в тому числі і до Памуккале (відправляються приблизно кожні 20 хвилин, час в дорозі не більше 30 хвилин, можливі зупинки на вимогу, вартість проїзду - 6 лір).

BSicon BOOT.svg Кораблем[ред.]

Транспорт[ред.]

Громадський транспорт Денізлі — непогано організована мережа автобусних маршрутів. Міські автобуси легко відрізнити за характерною яскраво-зеленим кольором і, звичайно ж, емблемою з всюдисущим півнем. Для користування потрібно придбати безконтактну смарт-карту — електронний гаманець «Denizli Kart», бо, на жаль, покупка квитка за готівку у водія автобуса неможлива. Карти продаються в численних сервіс-точках міського транспорту в центрі Денізлі — наприклад, в кіоску збоку від автовокзалу або в павільйончику через дорогу від Музею етнографії та Ататюрка. Вартість картки — 10 лір, причому повернути карту і отримати цю суму назад, на жаль, не можна. Понад те на карту вноситься будь-яка сума за бажанням, яку і можна витрачати на поїздки. Вхід ло автобуса через передні двері з обов'язковим прикладанням карти до валідатора. За одну поїздку списується 3 ліри. «Denizli Kart» діє тільки в зелених міських автобусах, в приміських маршрутках (в тому числі до Памуккале) оплата проводиться класичним шляхом — готівкою водієві.

Таксі в Денізлі — оранжевого або жовтого кольору, обладнані таксометром, вартість поїздки по місту близько 5 лір / км

Що відвідати[ред.]

Пам'ятник Півню

1 Мечеть Улу-Джамі (Ulu Cami). Побудована в 2002 році і, судячи з усього, є найбільшою мечеттю міста.

2 Площа Делікліджінар (Delikliçınar Meydanı). Центральна площа міста. Упорядкована в сучасному вигляді в 2013 році, тоді ж тут було встановлено пам'ятник Півневі - символові міста. Там же стоїть будівля міської адміністрації, побудована в 1960-1970-х роках, плюс такі обов'язкові для Туреччини атрибути міського середовища, як мечеть і кінна статуя Ататюрка.

3 Канатна дорога (Teleferik). Денізлі розташований в оточенні гір, тому наявність власної канатної дороги тут цілком логічна. Денізлійський «Телеферіко» був побудований в 2015 році. Це кабінний підйомник з двома станціями, різниця у висоті між якими становить 625 метрів. Всього курсують 24 гондоли з максимальною місткістю до 8 пасажирів кожна. У верхній станції розташований оглядовий майданчик з відмінними краєвидами на місто і навколишні гори, а також панорамний ресторан. Вартість проїзду в обидва боки - 8 лір, квитки в один кінець не продаються. Нижня станція розташована на південно-східній околиці міста. Як дістатися: з центру міста (залізничний і автовокзал, площа Делікліджінар та ін.) На автобусі 130 до кінцевої зупинки «Teleferik».

Чим зайнятись[ред.]

1 Музей етнографії та Ататюрка (Atatürk ve Etnoğrafya Müzesi). Саме в цьому маєтку, збудованому у грецькому стилі XIX століття в центрі Денізлі провів одну ніч «батько турків» під час свого візиту до міста в 1931 році, чого виявилося достатньо, щоб через десятиліття обладнати тут кімнату-музей вождя з оригінальними меблями і гардеробом. Перший поверх будівлі зайнятий власне етнографічним музеєм з різних епох артефактами з місцевого прикладного мистецтва.

Що купувати[ред.]

Де поїсти[ред.]

Дешево[ред.]

Середні ціни[ред.]

Дорого[ред.]

Де розважитись[ред.]

Де зупинитись[ред.]

Дешево[ред.]

Середні ціни[ред.]

1 Yildirim Hotel, 632 Sok. No:13, +90 258 265 2028. Зручно розташований, якраз поруч із автовокзалом, готель. Номери чисті з опаленням, є ліфт. Сніданок - «шведський стіл». Безкоштовний чай для гостей готелю, хоча чомусь тільки ввечері з 18 до 22 годин. Гаряча вода буває, мабуть, не завжди. 90—120 лир.

Дорого[ред.]

Де навчатись[ред.]

Як заробити[ред.]

Застереження[ред.]

Як вирішувати проблеми[ред.]

Зв'язок[ред.]

Куди далі[ред.]

Акрополь міста Колосси

1 Колосси (Colossae). Залишки античного фрігійського міста, відомого з V століття до н.е. і населеного аж до XIII століття н.е. Територія охоплює пагорб, відомий як Акрополь, а також частину підніжжя пагорба на північ від нього. Є руїни театру і некрополя. Втім, велика частина культурного шару прихована під землею, бо проводити розкопки тут на даний момент поки тільки планується. Те ж небагато, що можна побачити, нагадує швидше безладне нагромадження каменів, ніж античне місто. Вхід вільний, територія не обгороджена, ніким не охороняється і перебуває в запустінні. Колоси розташовані за 20 кілометрах на схід від Денізлі, дістатися сюди можна маршруткою, яка ходить приблизно кожні 20 хвилин від автовокзалу до міста Хоназ. Вартість проїзду 5 лір; або ж на таксі, що буде коштувати 80-90 лір в один бік.

2 Лаодікея (Laodikeia). Руїни давньогрецького міста, заснованого в III столітті до н.е. царем Антіохом II, який назвав місто іменем своєї дружини Лаодіки. Лаодікея входила до складу Фрігії і протягом століть була процвітаючим торговим містом, що було обумовлено в тому числі і близькістю Ієраполя і тамтешніх геотермальних джерел. Наприкінці V століття місто було сильно пошкоджене землетрусом і згодом занепало, а до XII століття жителі, що залишилися, були переселені в незадовго до того заснований Денізлі. Розкопки на території Лаодікеї проводяться до нашого часу, територія досить обширна і туристично освоєна, не будучи при цьому настільки «протурецькою», як той же Памуккале. Збереглися, серед іншого, кілька римських театрів, головна вулиця з храмом і колонадами, агора, водопровід, лазні, стадіон тощо. Територія музею відкрита щодня, з квітня по вересень - з 8:00 до 19:00, з жовтня по березень - 8:00 - 17:00. Вартість вхідного квитка 10 лір, або за єдиним квитком білих терас Памуккале, Ієраполя і Лаодікеї, який коштує 72 ліри. Лаодікея знаходиться приблизно на півдорозі між Денізлі і Памуккале, відстань до Денізлі - 6 км. Дістатися можна мікроавтобусом-маршруткою з тих, що курсують між Денізлі і Памуккале. Зупинки на вимогу можливі, тому попросите водія зупинити автобус біля повороту на Лаодікею. Далі потрібно пройти пішки від шосе до входу на територію музею, що займе 10-15 хвилин.

3 Памуккале (Pamukkale). Невелике місто за 20 км на північ від Денізлі. Знамените природним парком, який включає вапняні тераси з геотермальними водоймами, а також великий ансамбль античного міста Ієраполя.

4 Ізмір (İzmir). Найбільше місто Егейського регіону. Воно ж - древня Смірна.

5 Анталья (Antalya). Місто-курорт на Середземному морі, відоме багатьом українцям.

Ця стаття є кістяком. У неї є шаблон, але їй дуже не вистачає
інформації. Будь ласка, додайте ваші знання! Вперед!