Мармароський заповідний масив

Матеріал з Вікімандрів
Перейти до: навігація, пошук

Мармароський заповідний масив – природоохоронна територія в Українських Карпатах. Розташований у південній частині Рахівського району Закарпатської області. Масив розміщений в межах висот 750-1940 м над рівнем моря. Об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Лише тут найкраще зберігся неоціненний генофонд бука лісового (Fagus sylvatica) та ряду інших видів з його ареалу.

Окрім того, Мармароси - дуже цінний рекреаційний ресурс, що завдячує своєю недоторканістю своїй віддаленості від найбільш відомих туристичних об’єктів Карпат, а також межуванню з державним кордоном. Саме останній фактор робить цей туристичний об’єкт менш доступним через бюрократичні складнощі в організації походу.

Зрозуміти[ред.]

Мармароський заповідний масив входить до складу транскордонного природного об'єкту Бу́кові пра́ліси Карпа́т. Простягається від Рахівських гір і Чорногірського хребта в Україні на захід Полонинським хребтом до гір Буковські Верхи (Bukovské vrchy) та Вигорлат (Vihorlatské vrchy) у Словаччині.

Ландшафт[ред.]

Флора і фауна[ред.]

Мармароський заповідний масив характеризується своєрідним рослинним покривом, що обумовлено його геологічною будовою. На нижчих рівнях широко поширені мішані листяно-хвойні та листяні ліси. Букові праліси поширені на південних схилах та на багатих кальцієм ґрунтах. Найбільші площі займають мішані угруповання. В холодному кліматі на верхній межі лісу, яка проходить тут на висоті 1600–1700 м, поширені чисті смеречники. Вище розташовані субальпійські та альпійські луки з фрагментами заростей криволісся, здебільшого з гірської сосни. В субальпійському та альпійському поясах зростає кілька рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України. Серед підстилки у лісі можна побачити такі рідкісні рослини, як Гніздівка звичайна, Щитник чоловічий, Аспленій волосоподібний, та Багатоніжка_звичайна. Якщо пощастить, можна побачити беркута, що вишукує здобич, пливучи за повітряними потоками.

Клімат[ред.]

Середня температура в горах в січні складає −4 С, середня температура липня становить 18,5 С. Середньорічна температура складає 7,9 С. В середньому за рік випадає 1087 мм опадів. Представлені дані є усередненими, реальні температурні значення можуть відносно сильно коливатися. Зокрема, взимку поночі температура може падати нижче -20, тому зимовий похід вимагає певного досвіду, підготовки та спорядження, з запасом на випадок непередбачених складнощів.

Для приблизного уявлення кліматичних умов, наведено дані щодо найближчого адміністративного центру, Рахова. Треба зауважити, що на високогірї клімат більш холодний, різкий і вологий.


 
Клімат Рахова
Температура
Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середня температура, градусів Цельсія −4,2 −2,1 2,6 8,4 13,4 16,4 17,9 17,4 13,7 8,6 3,0 -1,6 7,8
Кількість опадів
Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Всього
Норма опадів, мм 44 40 40 57 83 105 94 79 51 43 49 56 741
Джерело: http://en.climate-data.org/location/31600/

Плата/Дозвіл на відвідування[ред.]

Більшу частину шляху маршрут прямує вздовж колишньої Залізної завіси

Плата за відвідування Мармарошів станом на 1 січня 2016 року не передбачена. Перебування тут і як в заповіднику і як в прикордонній зоні потребує лише отримання дозволу та дотримання відповідних правил знаходження на території.

Що відвідати[ред.]

Важливими об’єктами Мармароського заповідного масиву є гірські вершини [Піп Іван Мармароський], [Берлебашка], [Петрос (Мармароси)|Петрос Мармароський], [Щербан] (Журбан) та [Ялинський водоспад]. Дорогою від с.Ділове також дуже цікавими є стінки каньйону річки Біла, вдовж якої простує дорога у гори.

Як дістатись, туристичні маршрути[ред.]

Оскільки для відвідування Мармароського заповідного масиву необхідно отримати дозвіл на перебування у прикордонній зоні, усі маршрути будуються починаючи з с. Ділове (Требушани) Рахівського району Закарпаатської області. При проходженні у зворотному напрямку, час вказаний нижче для підйомів можна орієнтовно ділити навпіл для спусків. Взимку, в залежності від товщини снігу, час підйомів необхідно збільшувати у півтора-два рази. Усі береги річок і потоків вказані орографічно.

Логістика. Ч.1. Як дістатись[ред.]

Дістатися до с. Ділового можна або з боку Івано-франківська, або з боку Хуста. Потяг прибуває до Івано-Франківська о пів шостої ранку, до Ділового можна дістатися на рейсовому автобусі Івано-Франківськ - Хуст, який відправляэється о 7-40, але є імовірність зустріти бус, який збирає пасажирів безпосередньо біля виходу з залізничного вокзалу. Дорога від Івано-Франківська до Ділового займає приблизно 3 - 3,5 години.

З Хуста через Ділове їде автобус Хуст - Івано-Франківськ, розклад якого вказаний, наприклад, тут [1]. Час в дорозі складає приблизно 3 години.

Логістика. Ч.2. Дозвіл на перебування[ред.]

Варто мати на увазі, що отримання дозволу на перебування в прикордонній зоні може зайняти деякий час. Оскільки прикордонники спілкуються лише з керівником групи, інші учасники можуть докупити провіант в магазинах села, один з яких знаходиться в 200 м від прикордонної застави в бік румунського кордону, та двоє інших - в 500 м перед заставою, біля мосту через Тису.

Для того щоб отримати дозвіл на перебування у прикордонній зоні, за 10 діб до вашої мандрівки необхідно надіслати факсом лист на номер Мукачівського прикордонного загону, адресований його командиру (слід уточнити на сайті загону). Перш ніж надсилати лист факсом його слід роздрукувати і підписати. У листі має бути зазначено хто керівник експедиції, маршрут, дати, повні паспортні дані і телефони всіх учасників. Після надсилання факсу слід телефоном пересвідчитись що він отриманий. Протягом 10 діб так само телефоном можна отримати інформацію, що дозвіл Вам надано.

Початок маршрутів[ред.]

Схематичне зображення туристичних маршрутів підйому з села Ділове до полонини Лисичої: Маршрут №1 (співпадає з маршрутом, маркованим фундацією "Карпатські стежки" червоним маркером.) та Маршрут №2 (не маркований, він проходить по прокладеній радянськими прикордонниками дорозі)

Від с. Ділового можливо дістатися до вершини Попа Івана Марамороського двома маршрутами, отже, отримавши дозвіл прикордонників, повертаємось до мосту через Тису, в місці впадіння в нього потоку Білий (на деяких мапах він позначений як Великий Росош). Переходимо Тису, рухаємось по дорозі вздовж р. Біла (Великий Росош). Дорога спочатку проходить селом, в кінці якого знаходиться пост прикордонників (тут вас попросять продемонструвати перепустку), далі, оминаючи мармуровий кар'єр, виходимо до закинутої різарні (приблизно півтори години руху). Між кар'єром та різарнею знаходиться платне місце відпочинку, на лівому березі Білого, Одразу за різарнею, дорога переходить на лівий берег. Тим часом вправо відходить дорога вбік румунського кордону. Це місце є розвилкою маршрутів №1 та №2.

Схематичне зображення туристичних маршрутів з села Ділове до Мармароського гірського масиву: 2 варіанти підйому до полонини Лисичої: маршрут №1 (червона лінія; співпадає з маршрутом, маркованим фундацією "Карпатські стежки" червоним маркером) та маршрут №2 (синій пунктир; не маркований, проходить по прокладеній радянськими прикордонниками дорозі); підйом на Берлебашку (1734 м) та Петрос Мармароський (1781 м) - жовта лінія; траверс Попа Івана Мармароського (1936 м) - зелена лінія; проходження Марамароського хребта (вздовж прикордонної роздільної смуги) - фіолетова лінія.

Маршрут №1[ред.]

Піп Іван Мармароський, вид з полонини Лисичої.

Тривалість 16 км, 4-5 годин. Даний маршрут співпадає з маршрутом, маркованим фундацією "Карпатські стежки" червоним маркером (його ми можемо побачити на туристичних мапах).

Продовжуємо рух вздовж потоку Білий по його лівому берегу. Приблизно через 20-30 хвилин зліва буде жовта альтанка, від якої іде маркований шлях до Ялинецького водоспаду. До водоспаду також можна дістатись вздовж потоку Ялин, початок підйому позначено щитом з надписом "Урочище Ялин", даний шлях підйому не марковано. Приблизно за годину від різарні, дорога знову переходить на правий бік Білого, а ще через півгодини після лівий бік потоку. Потім, через приблизно 100 метрів, робить крутий лівий поворот і уходить від потоку під прямим кутом.

В місці повороту дороги є можливість зрізати шлях підйому. Коротка дорога стежка починається в 20 метрах від переходу дороги через потік білий і йде траверсом по правому схилу долини Білого до місця відпочину в урочище Луги, від якого треба взяти вправо зі стрімким набором висоти і виходом по гребеню до колиби на полонині Лисича. Підйом по стежці дозволяє зекономити до години часу але є більш виснажливим. Якщо рухатися по дорозі, по маркованому шляху, за півгодини буде галявина з щитом КБЗ та закинутою хатою. Є місце під багаття, вода в 20 метрах вверх по дорозі, сама хата для ночівлі, особливо взимку, не пристосована. Далі дорога робить плавний поворот праворуч, перетинаючи декілька струмків. Приблизно за годину-півтори, підйом закінчується, дорога знову повільно повертає праворуч, де видно масив Попа Івана Марамороського. Проходимо півгодини по дорозі, виходимо на гребінь, вздовж якого проходить підйом на Піп Івана Марамороський, в місці виходу дорогі на гребінь встановлено вказівник. Дорога повертає праворуч, в бік колиб на полонині Лисича, виходимо прямо вгору на стежку, що йде по гребеню з некрутим набором висоти в невисокому смерековому лісі. На гребені, на початкустежки, розташовано гарний притулок, в якому може розміститися до 10-12 чоловік. Джерело обладнане внизу, в 20 м від хати, у порості вільшаника, взимку воно замерзає, воду можна знайти на обладнаному джерелі приблизно в 300 м по дорозі вбік полонини Лисича.

Від притулку стежка піднімається по гребеню, а потім переходить на його лівий бік, порослий ялівцем та рододендронами, в сезон трапляються нарциси. Стежка по гребіню виходить на трав'янистий схил вершини Попа Івана Марамороського, траверсуючи його вліво в напрямку вершинного гребеня. Перед початком підйому на вершину стежка перетинає автомобільну дорогу від полонини Лисича, необхідно піднятися трохи вверх-вліво по дорозі, до майданчика, від якого починається стежка по гребеню на вершину та відкривається вид на один з карових цирків Попа Івана Марамороського. Перетин з дорогою є місцем сходження маршрутів №1 та №2.

Маршрут №2[ред.]

Тривалість 19,8 км, 7-8 годин руху. Даний маршрут не маркований, він проходить по прокладеній радянськими прикордонниками дорозі. Від розвилки повертаємо вправо під шлагбаум зі знаком "Проїзд закрито", піднімаємось по дорозі вздовж гребеня г . Прелука (1423 м) в напрямку на південний схід приблизно 2-2,5 годин до поста прикордонників (закритий). Далі, від прикордонного поста дорога стрімко набирає вверх, обходячи вершину г . Полонинка (1625 м) зліва. Далі вона також зліва обходить вершини г. Щербан (1793 м) та г. Струнга (1736 м) набираючи висоту та траверсуючи схил. Ця дорога виводить в ліс між полонинами Струнга та Лисича, звідки підіймається на схил Попа Івана Марамороського до місця сходження маршрутів та вказівника.


Підйом на Берлебашку (1734 м) та Петрос Мармароський (1781 м)[ред.]

Тривалість 4,8 км, 2 години. Від вказівника на полонині Лисича вліво по дорозі починається підйом на Берлебашку. Обходимо по ґрунтовій дорозі гребінь, проходимо близько двохсот метрів, до розвилки доріг, на якій беремо вверх-вліво, на стежку, зарослу вільшаником, яка плавно підіймається вверх, проходимо ще приблизно 600-650 метрів і повертаємо вліво на стежку вверх, яка веде на відкриту вершину г. Берлебашка по неявному гребеню. Дорога, з якої починається підйом на Берлебашку, траверсом проходить по Берлебашці та Петросу Марамороському, спускається на північний схід в долину потоку Квасний та виводить в с. Богдан. Весь підйом займає приблизно годину від вказівника. На вершині знаходиться рештки зруйнованого триангуляційного знаку. Від триангули стежка повертає вниз на схід і гребенем, порослим ялівцем та смереками виводить на вершину Петроса Мармароського. На відміну від Берлебашки, Петрос Мармароський вкрито смереками, з нього відкривається панорама на Чорногорський хребет від масиву Шешула до гори Стіг, гори Неняска та Піп-Іван Мармароський. Спуститися з Петроса Мармароського можливо до сідловини по шляху підйому, з якої вийти на дорогу до полонини Лисича і вказівника. Всього від вершини Берлебашки до вершини Петроса Марамороського - 40 хвилин, від сідловини між ними до знаку - хвилин 15-20

Траверс Попа Івана Мармароського (1936 м)[ред.]

Гребінь і вершина Попа Івана Мармароського.
Схематичне зображення туристичних маршрутів з полонини Лисичої: "Підйом на Берлебашку (1734 м) та Петрос Мармароський (1781 м)" та "Траверс Попа Івана Мармароського (1936 м)"

Тривалість 4,8 км, 2-3 години. Підйом по стежці на гребені досить крутий, з набором приблизно 100-150м висоти. В кінці підйому стоїть прикордонний стовп Україна/Румунія. Фактично, стежка по гребеню прокладена по території Румунії. Сама вершина являє собою доволі довгий пологий гребень, протягнений з північного заходу на південний схід, з окремо стоячими підвищеннями, на одному з яких обладнано геодезичний знак, власне це і є найвища точка гребеня ПІМ. Підйом від притулку до знаку займає дві години. Від вершини рухаємось на південний схід, проходимо два місцевих підвищення, на другому підвищенні стежка повертає ліворуч, на схід (орієнтир - прикордонний ствоп №366), потім, на третьому підвищенні (г. Рапа, 1872 м)- на південний схід. Біля стовпа №368 стежка повертає знову на схід і починається доволі крутий спуск по заростям ялівця, який складає приблизно 400 м по вертикалі. Наприкінці спуску, в місці його виходу на хребет, є невеличке джерельце.

Марамароський хребет[ред.]

Тривалість 23,3 км, 10-12 годин. На Марамороському хребті за радянських часів було обладнано прикордонну роздільну смугу, рештки якої, саме повалені стовпи, ізолятори, колючий дріт, періодично помітні в заростях обабіч шляху. Від виходу стежки на хребет дорога по кордону іде в північно-західному напрямку, або по гребеню, або зліва від гребеня хребта, по український частині кордону. до гори Межипотоки (1713 м) хребет вкрито мішаним лісом (смерека, горобина, вільха), з заростями чорниці. Взагалі, від джерела до початку підйому на Межипотоки дорога проходить по чотирьох явно видних підвищеннях.

Гора Феркеу, вид з прикордонної дороги радянських часів.
Гора Феркеу, і стовпи, що позначають державний кордон.
Схематичне зображення туристичного маршруту проходження Мармароського хребта (вздовж прикордонної роздільної смуги радянських часів)
Старі ворота на полонині Радунь

Приблизно за годину від джерела дорога повертає на північ на вершині г. Головачин (1545 м), потім, через 30-40 хвилин, робить різкий обхід вершини г. Бендряска (1549 м). Ще через 40 хвилин від вершини г. Лечен (1480 м, прикордонний стовп №382) вліво вниз уходить чітко видна стежка до полонини Лечен, на який є джерело та місце для табору. Далі дорога проходить по довгому пологому підйому на вершину г. Мік (1556 м, прикордонний стовп №387), від якої дорога йде не скидаючи висоти до початку підйому на г. Межипотоки. На початку підйому на г. Межипотоки від основної дороги вліво відходить дорога до прикордонного пункту (приблизно 700 м від хребта), біля якого знаходиться обладнане джерело, є місця для облаштування табору. Поворот вліво позначений вказівником (зелений маркер). Будівля прикордонного пункту туристами не використовується за звичайних умов. Всього часу від спуску з Попа Івана Мармароського до прикордонного пункту - чотири години руху. Від галявини можливо спуститися в с. Богдан та на полонину Межипотоки, де можна купити молоко та сир (приблизно година від пункту прикордонників). Від розгалуження, основна дорога доволі круто підіймається на г. Межипотоки, яка має пологу пласку вершину (приблизно година від розгалуження). Далі шлях іде на г. Неняска (1816 м), від вершини якої відходить велике пологе ребро на український бік, на якому знаходиться полонина Межипотоки. Від вершини г. Межипотоки до г. Неняска - приблизно 40 хвилин. На вершині Неняски вправо відкривається вид на румунські вершини Феркеу (1958) та Михайлечу (1918 м), трохи спустившись з вершини - вліво на т.з. "Скелі Смерті" - кам'яні осипи, на яких, згідно ЧКУ, знаходиться єдине місце зростання едельвейсу в Україні. Спустившись з Неняски, дорога розгалужується, основний та більш зручний шлях іде траверсом по лівому боку хребта, права стежка іде по гребеню. Дорога обходить г. Міка Маре (1816 м), г. Щаул (1762 м), г. Бірсенеску (1682 м) в загальному напрямку на схід, не маючи значних підйомів-спусків. Перед г. Корбул (1696 м) дорога повертає на північ, перерізаючи струмок, починає доволі круто набирати висоту, перетинаючи бокове ребро г. Корбул, спрямоване на північний захід. Зверху, по ребру іде дорога в бік г. Кам'яна та г. Олан, якою можливо спуститися в с. Луги, також з ребра видно г. Стіг. Від вершини Неняски шлях до г. Корбул займає приблизно 2,5 - 3 години. Дорога плавно спускається до початку підйому на г. Юрческу-Маре (1586 м), де підіймається та виходить на гребінь. Зліва від дороги, в заростях смереки та ялівцю знаходяться витоки Білої тиси, до яких веде стежка, позначена вказівником на основній дорозі. Від г. Юрческу-Маре дорога майже не змінюючи висоту підходить до г. Стіг (1650 м), яка є місцем перетину трьох гірських систем - Мармаросів, Чивчин та Чорногори. Стіг вкрито лісом, по якому прокладено просіку через вершину. Перед розгалуженням дороги та кордону зліва знаходиться галявина з джерелом, яку позначено вказівником "Місце для кемпінгу". Дорога йде лівіше, траверсуючи схил гори і, фактично, виходить на Чоргоріський хребет. В місці сходження ґрунтових доріг з Чорногори, Чивчин та Мармарос, на полонині Радуль, встановлено металеві ворота. Далі можливо продовжити маршрут вздовж кордону по Чивчинам або повернути на північ та пройти Чорногірский хребет. Повернутися в цивілізацію можливо спустившись в с. Луги через г. Щівник, або траверсувавши Піп Іван Чорногірський та Смотрич, спуститися в с. Дземброня.

Чим зайнятись[ред.]

Зупинившись на стоянку на одному з призначених для кемпінгу місць, і залишивши там важке спорядження, можна прогулятися околицями, піднявшись на кілька вершин, що знаходяться поряд. Також можна заглибитися у ліс, і ознайомитися з його цікавою природою, тваринним та рослинним світом.


Де поїсти[ред.]

Нажаль (або на щастя, з точки зору недоторканості природи), торгові точки на маршрутах не передбачені. Оскільки найближча продуктова крамниця знаходиться у селі Ділове, харчування необхідно запланувати і запасти заздалегідь. На шляху від гори Стіг до Попа Івана Чорногорського зустрічаються місцеві ферми, де можна скуштувати карпатський сир чи бринзу. Також радує величезна кількість чорниці, що нею встелені галявини вздовж маршрутів.


Де зупинитись[ред.]

Туристичний будиночок на сідловині біля Попа Івана Мармароського

На маршруті є кілька облаштованих для кемпінгу місць, зі зручним рельєфом, джерелом води, та, інколи, столами (дорога вздовж струмка Білий). Зокрема, на сідловині між Попом Іваном Мармароським і Берлебашкою, біля початку підйому на Піп Іван, облаштований зручний туристичний будиночок з пічкою, спальними місцями, та навіть мінімальним запасом їжї й дров. Єдина умова користування - залишити після себе такий самий чи еквівалентний за цінністю запас необхідного (їжа, дрова, засоби гігієни)

Кемпінг[ред.]

Під відкритим небом[ред.]

Застереження[ред.]

  1. Взимку є велика небезпека сходження лавин, снігових заметів, різкої переміни погоди та стрімкого зниження температури. На полонинах всіх гірських вершин в різні періоди зими може утворюватись фірн, підйом по якому без спеціального спорядження практично неможливий.
  2. Район є важкодоступним тому прибуття оперативно-рятувальної служби як і самостійне пересування до населених пунктів може зайняти значний проміжок часу та потребувати чималих зусиль.
  3. На вершинах гір а також на самому Мармароському хребті працює зв'язок деяких українських мобільних операторів, натомість регулярно відбуваються автоматичні переключення на мережі покриття румунських операторів-партнерів, переводячи телефони українських туристів у роумінг.

Правила поведінки[ред.]

  1. Бережливо відноситись до пам`яток природи та історичних пам`яток.
  2. Не заходити на територію заповідної зони.
  3. Не зривати червонокнижні види рослин.
  4. Не залишати після себе сміття.
  5. Не турбувати тварин,не руйнувати їхніх осель, не підбирати молодих звірят.
  6. Не руйнувати пташиних гнізд,не забирати яйця та маленьких пташенят.
  7. Полювання та перебування на території з вогнепальною зброєю заборонено.
  8. Не розпалювати багаття у місцях, не призначених для цього.
  9. За необхідністю допомагати один одному на природі.
  10. Не зловживати алкогольними напоями.
  11. Не псувати інформаційні щити, стенди, межові знаки та інші елементи рекреаційної інфраструктури.

Зв'язок[ред.]

На вершинах гір, а також на самому Мармароськомухребті працює зв'язок деяких українських мобільних операторів, натомість регулярно відбуваються автоматичні переключення на мережі покриття румунських операторів-партнерів, переводячи телефони українських туристів у роумінг.

Куди далі[ред.]