Download GPX file for this article
Матеріал з Вікімандрів


Нікополь
noframe
Нікополь
noframe
Будівля Нікопольської міської ради
Корисна інформація
Населення 114 911 (01.05.2016)
Телефонний код +380-5662, 566


Про місто[ред.]

Нíкополь (Никипіль, Нікопіль, Микитино) — місто обласного підпорядкування у Дніпровській області. Адміністративний центр Нікопольського району. Четверте за чисельністю населення місто області, центр Нікопольського марганцевого басейну, в місті працюють два підприємства металургійної та декілька машинобудівної промисловості. Населення: 114 911 (01.05.2016). Площа: 50 км². Дата заснування: 1639

Географія[ред.]

Нікополь розташований у південній частині області на правому березі Каховського водосховища. Відстань до великих промислових міст становить: 65 кілометрів до Запоріжжя, 80 кілометрів до Кривого Рогу і 120 кілометрів до Дніпра.

Клімат міста помірно-континентальний із посушливим літом та малосніжною зимою. Середньорічна температура повітря +9,2 °C. Суттєво впливає на клімат міста Каховське водосховище, створюючи додатковий тепловий ефект[2].

Фізико-географічна зона — Причорноморська низовина. Висота над рівнем моря в місті коливається від 13 до 78 метрів.

На одному з рукавів Дніпра — на косі біля р. Лапинки поблизу Нікополя можна побачити і почути досить рідкісне у світі явище — «співучі» піски. Їх дивовижний «спів» можна чути після дощу, коли верхній шар злипається, і з нього утворюється тендітна кірка. Якщо ви пройдетеся по ній, то почуєте звуки на зразок свисту повітря, випущеного з автомобільної камери. Обсипаючися, пісок може видавати звук, який триватиме від декількох секунд до 15 хв[3].

Історія[ред.]

Заселення території, де розташоване сучасне місто Нікополь, за результатами археологічних досліджень належить до часів неоліту, доби міді-бронзи, скіфо-сарматського періоду. Вона була зручна для заселення внаслідок перетину саме тут торгового водного (по Дніпру) та сухопутного шляхів, зокрема відомого в VIXIII ст. «із варяг у греки» та Соляного з Криму. Тривалий час (із IV по XIV ст.) цей край входив до складу володінь різних кочових народів — гуніваварівболгархозаругрівпеченігівполовцівногаїв. Це була південна точка улусу Мамая.

Козацька доба[ред.]

Пам'ятник Б. Хмельницькому на місці Микитиного Рогу. Проект належить українському скульптору Івану Кавалерідзе, встановлений у 1954 р.
Пам'ятник Б. Хмельницькому на місці Микитиного Рогу. Проект належить українському скульптору Івану Кавалерідзе, встановлений у 1954 р.

Наприкінці XV століття землі за Дніпровськими порогами починають освоювати українські козаки. Наприкінці 16 століття на місці сучасного Нікополя існувала козацька переправа через Дніпро — Микитин Ріг. Сама назва Микитин Ріг належить до часів готської держави. Саме в цих місцях загинув великомученик Микита, готський воїн. Зараз він є святим покровителем Нікополя. Перше документальне свідчення про цю переправу є у щоденнику посла німецького імператора Еріха Лясоти, який побував у Запорізькій Січі 1594 року[4].

З 1639 по 1652 роки у районі Микитиного Рогу (в парку Перемоги, центр сучасного міста) була розташована Січ, яку називають Микитинською або ще Першою чи Старою. Саме сюди 1647 року, рятуючись втечею від переслідувань польської влади, прибув Богдан Хмельницький. Під його керівництвом у січні 1648 року козаки розгромили польський гарнізон, який стояв на Січі. Тут же Хмельницького, на початку лютого, було обрано гетьманом України.

У джерелах 1652 року згадується невелике поселення Микитине, розташоване в цій же місцевості. За умовами Андрусівського договору у Микитиному козаки, що їздили по сіль у Крим, мали переправлятися через Дніпро. З цього часу в документах поселення згадується під назвою Микитинський Перевіз. Січ звідси була перенесена на острів Чортомлик у 1652 році.

1764 року російський уряд прийняв рішення про будівництво в цій місцевості пристані з фортецею. 1779 року розпочалося спорудження фортеці, якій було дано назву Слов'янськ. За наказом новоросійського губернатора Г. Потьомкіна разом з фортецею мали побудувати і місто Слов'янськ, майбутній центр губернії. Але ні фортеці, ні міста так і не було збудовано. 1782 року поселення було перейменоване на Нікополь[5] (грец. місто Микити). На той час у ньому налічувалося 200 будинків, переважно запорозьких козаків, котрі переселилися до містечка після зруйнування Нової Січі.[6].

Загальний вигляд міста на поч. ХХ ст.

Мешканці Нікополя займалися в основному торгівлею, рільництвом та рибальством. В описі до атласу Новоросійської губернії за 1798 рік зазначено, що у казенному містечку Нікополі було 3 водяні млини, 21 вітряк. Містечком проходив чумацький шлях, яким возили сіль з Криму.

У першій половині XIX століття Нікополь починає розвиватися як торгово-ремісниче містечко. Важливу роль у цьому відігравала Нікопольська пристань. Щороку тут відбувалося 4 ярмарки. Першим заводом у 1832 р. став цегляний. 1836 року було засновано матроський цех, який здійснював перевезення товарів водними шляхами. А з 1853 року почалося регулярне судноплавство з Нікополя до Одеси.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Нікопольської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 6570 осіб, налічувалося 1251 дворове господарство, існували 2 школи, салотопний завод, 2 цегельних заводи й 2 крамниці[7].

Вулиця Єкатеринославська, нині Микитинська, кін. XIX ст.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 17097 осіб (8276 чоловічої статі та 8821 — жіночої), з яких 13432 — православної віри, 3284 — іудейської[8].

Новий час[ред.]

В середині XIX століття у Нікополі з'явилися перші промислові підприємства — салотопні, цегельні, тютюнові. Населення поступово відходить від сільського господарства. На розвиток Нікополя мали великий вплив початок видобування марганцевої руди у басейні з 1886 року та введення в експлуатацію залізниці Кривий РігНікопольОлександрівськ у 1903 році, у 1905 р. було збудовано вокзал. З початком видобування руди були засновані чавуноливарний і механічний завод Худякова (згодом завод «Більшовик»), який виготовляв дрібне обладнання для гірничої промисловості. 1895 року почав діяти ще один механічний завод Каршевських. Крім цих підприємств на 1896 рік у Нікополі діяло ще понад 20 невеликих заводів (цегельно-черепичний, олійний, миловарний, пивоварний та ін.), на яких працювало близько 300 робітників. Також у місті було 154 ремісничі майстерні.

Розвиток промисловості і торгівлі сприяв зростанню чисельності населення. 1867 року у Нікополі проживало 17 650 мешканців, а у 1896 — вже 19 472. В місті налічувалося 2763 житлові будинки, 101 вулиця і 7 провулків. Тривалий час у місті не було жодного медичного закладу, 1896 року було відкрито лікарню на 25 ліжок.

Будівля міськради, 1934

Перший навчальний заклад — парафіяльне училище — відкрили 1808 року. 1838 року воно перетворене на морське парафіяльне училище.

Новітній час[ред.]

Напередодні Першої світової війни у Нікополі проживало 26 тисяч мешканців. Кількість будинків становила 2692, в місті діяло 2 лікарні і 14 навчальних закладів. Була бібліотека, кінотеатр і громадський сад.

Під час подій Першої світової війни і громадянської війни у Нікополі неодноразово змінювалася влада. Після жовтневого перевороту1917 року в Нікополі в січні 1918 року створюються органи влади під керівництвом партії більшовиків. За Берестейською угодою влада УНР дозволила увійти на свою територію німецько-австрійським військам і у квітні 1918 року австрійці зайняли Нікополь. З листопада 1918 року внаслідок революції у Німеччини австрійці покинули місто і владу захопили більшовики. У червні 1919 р. в місті відбулося народне повстання (Троїцьке) проти комуністичної влади, яке було потоплено у крові угорцями і китайцями. У серпні 1919 року Нікополь окупували війська Добровольчої армії під командуванням генерала Денікіна. Але у вересні в місто увійшла Українська народно-повстанська армія Нестора Махна. До січня 1920 р. Нікополь був центром анархістської республіки. В січні 1920 року знову захоплений Червоною армією і встановлено радянську владу. У жовтні того ж року до міста підійшли війська під командуванням П. Врангеля і на декілька днів захопили місто. Біля с. Шолохове відбувся найбільший кінний бій Громадянської війни між 2-ю Кінною армією і кінним корпусом генерала Бабієва. Білі програли і 18 жовтня з Нікополя їх витіснили війська більшовиків.

Після входження до складу УРСР 1921 року Нікополь став центром однойменного повіту, з 1923 року — райцентром у складі Криворізької округи. Голодомор 1921–1922 рр. забрав життя тисяч нікопольців, фіксувалися випадки людожерства, лише допомога американської благодійної організації АРА допомогла вижити нікопольцям. На 1 січня 1925 року в місті проживало 9 955 жителів.

У 1932 р. в Нікополі розпочалося масштабне будівництво Південнотрубного заводу. на його будівництві люди рятувалися від голодної смерті. але все одно у місті померло більш як 2 тисячі осіб. У квітні 1935 року почав діяти Нікопольський південнотрубний завод, який згодом став одним з найбільших виробників прокатних труб у СРСР. Значно розширили виробництво інші 23 промислових підприємства. У 1937 році Нікополю був наданий статус міста обласного підпорядкування. До 1941 року чисельність населення зросла до 70 тисяч.

Ювілейна монета НБУ присвячена визволенню Нікополя від фашистських загарбників

Під час Німецько-радянської війни Нікополь був окупований німецькими військами з 17 серпня 1941 року. 8 лютого 1944 року в ході Нікопольсько—Криворізької операціїзвільнений від окупації.

У 19501980-ті роки Нікополь став центром промислового вузла, основу якого становили підприємства металургії — Південнотрубний завод та завод феросплавів (з 1966 року), машинобудування — заводи кранобудівний, легкої та харчової промисловості, будматеріалів. Місто нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Населення[ред.]

Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений наступним чином: українці — 71,3%;

росіяни — 26,6%;

білоруси — 0,7%;

інші національності — 1,4%[12].

Економіка[ред.]

Центральний універмаг

Економічну основу міста становлять: ЗАТ «Нікопольський завод феросплавів» (основний виробник в Україні агломерату, флюсів, феросплавів), ЗАТ «Нікопольський Південнотрубний завод» із системою закритих акціонерних товариств «Ют. і Ст.», «Нікопольський завод нержавіючих труб», «Нікотьюб», «Труболіт» (асортимент труб), ВАТ «Нікра» (запчастини для сільськогосподарської техніки, крани), ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (засувки для трубопроводів), ВАТ «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат» (нитки, пряжа), ЗАТ «Рибокомбінат» (рибопродукти), ВАТ «Пивзавод» (напої), ВАТ «Механік» (товари широкого вжитку), ВАТ «Хлібокомбінат» (хлібопродукти), ЗАТ «Надія» (швейні вироби) та інші.

Промислові підприємства є основними наповнювачами міського бюджету, на які припадає понад половина від загального обсягу надходжень. Загальний обсяг реалізованої продукції по місту становив: за 2007 рік — 8818 млн грн., за 2008 рік — 11986,8 млн грн.

Основною складовою промисловості міста є металургія і обробка металів. На їх частку припадає 95,6% від загального обсягу виробництва промислової продукції міста. На промислових підприємствах Нікополя працюють понад 19 тисяч осіб, або 45% від загальної кількості працюючих (42 тис.)[13]. На відстані 3 км на північ від міста розташований Нікопольський завод феросплавів (НЗФ), найбільший у Європі та другий за розмірами у світі (за іншими даними — найбільший у світі).[14]

Як дістатись[ред.]

Літаком[ред.]

Місто Нікополь не має аєропорту. Існує багато рейсів з аєропортів міст: Дніпро, Київ, Запоріжжя. Після можна дістатися залізничним чи автобусним сполученням.

Потягом[ред.]

Прямі сполучення потягом із обласних міст:

120П Запоріжжя-Львів

318Ш Одеса-Кривий Ріг (Можна дістатись з Миколаєва)

120Л Львів-Запоріжжя (Можна дістатись з Вінниці)

076К Київ-Запоріжжя

073Я Москва-Кривий Ріг (Можна дістатись з Харкова)

Потяги міжнародного сполучення:

086Б Мінськ-Київ пересадка на потяг 076К Київ-Запоріжжя

073Я Москва-Кривий Ріг

068Л Варшава-Київ пересадка на потяг 076К Київ-Запоріжжя

074Щ Кишинев-Київ пересадка на потяг 076К Київ-Запоріжжя

Потяги приміського сполучення:

6489,6492, 6491, 6493, 6495 Запоріжжя-Нікополь

6901 Запоріжжя-Кривий Ріг

6906, 6904 Генічеськ-Кривий Ріг

6472 Кривий Ріг-Нікополь

6476, 6478 Тимкове-Нікополь

Автобусом[ред.]

Прямі рейси з обласних міст:

Київ, Дніпро, Миколаїв, Одеса, Херсон, Полтава

Кораблем[ред.]

Паромна переправа:

Кам'янка-Дніпровська-Нікополь

Транспорт[ред.]

Нікополь має річковий порт, залізничну станцію на магістралі АпостоловеЗапоріжжя. Містом проходить автомобільна дорога національного значення Н23(КропивницькийЗапоріжжя). Відстань до обласного центру становить 122 км і проходить автошляхом Н08, який переходить в Т 0809.

Нікополь має всі сучасні види зв'язку, є телевізійний ретранслятор, телеграф, міжміська телефонна станція, радіовузол, виходять 6 міських газет, працюють 3 міські телестудії.

Що відвідати[ред.]

У місті:

  • Нікопольский краєзнавчий музей
  • Міську набережну
  • Пам'ятник Б.Хмельницькому
  • Парк Перемоги
  • Пам'ятник Осипу Шору
  • Пам'ятник Нестору Махно
  • Пам'ятний знак з фрагментом карти «Запорожжя»
  • Алею скіфських скульптур біля краєзнавчого музею
  • Інсталяцію ''I love Nikopol''
  • Атр-об'єкт «Летючий колодязь»
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці
  • Спасо-Преображенський собор

За містом:

  • Скіфське кургане поле
  • Могилу кошового отамана Івана Сірко
  • Токівський каскадний водоспад
  • Борисівське цілюще джерело
  • Курган Нечаєва Могила
  • Панські кручі
  • Нікопольскі плавні

Чим зайнятись[ред.]

Що купувати[ред.]

Де поїсти[ред.]

Дешево[ред.]

Середні ціни[ред.]

Дорого[ред.]

Де розважитись[ред.]

Де зупинитись[ред.]

Дешево[ред.]

Середні ціни[ред.]

Дорого[ред.]

Де навчатись[ред.]

У місті широко розвинута система освіти, тут 33 дошкільних заклади та 26 загальноосвітніх шкільних закладів. 2 професійно-технічних училища, серед яких Нікопольський центр професійної освіти[15], та 4 вищих навчальних заклади I–II рівня акредитації, в тому числі Нікопольський технікум Національної металургійної академії України і Нікопольський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету. 5 вищих навчальних закладів III–IV рівня акредитації, серед яких Нікопольський економічний університет, Нікопольський факультет Національного університету «Одеська юридична академія»

Як заробити[ред.]

Застереження[ред.]

Як вирішувати проблеми[ред.]

Зв'язок[ред.]

Примітки[ред.]

Куди далі[ред.]

Спільноти у соц.мережах присвячені темі туризму на Нікопольщині: https://vk.com/niktravel1 — «Нікопольщина туристична» Вконтакті

https://facebook.com/groups/niktravel — «Нікопольщина туристична» Facebook

http://visit-nikopol.com/ - Туристичний сайт міста. (Знаходиться у розробці)

Ця стаття є кістяком. У неї є шаблон, але їй дуже не вистачає
інформації. Будь ласка, додайте ваші знання! Вперед!