Download GPX file for this article
43.59639.726Full screen dynamic map

Європа > Росія > Сочі

Сочі

Матеріал з Вікімандрів
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Сочі
noframe
Сочи
noframe
Корисна інформація
Населення 445  209 (2013)
Телефонний код +7 862

Сочі — місто-курорт, яке розташоване на Чорноморському прибережжі в Краснодарському краї Росії. Місто стало всесвітньо відомим в 2007 році, коли було обране столицею проведення Зимових Олімпійських та Паралімпійських ігор 2014 року.

Зрозуміти[ред.]

Сочі часто називають неофіційною «літньою столицею» Росії або «перлиною Чорного моря». Це найбільший і завантажений російський курорт. Щорічно місто відвідує більше 4 мільйонів туристів. З травня по вересень населення Сочі як мінімум подвоюється за рахунок туристів, включно із знаменитостями та політичною елітою країни.

Тільки 3% від всіх гостей міста є іноземцями, причому прикордонне розташування Сочі зовсім не сприяє притоку іноземних туристів: у сусідній Абхазії є своє чорноморське узбережжя, а всім іншим летіти в Сочі нітрохи не простіше ніж до Туреччини або Греції. Мабуть найвідомішим іноземним відвідувачем, який не є політиком, був рок-музикант Боно, лідер гурту U2, запрошений у 2010 погостювати в резиденції тодішнього президента Дмитра Медведєва. Але в цілому місто залишається популярним лише для туристів з Росії.

Ще один парадокс Сочі — вибір цього теплого і південного російського міста, яке асоціюється в національній свідомості з півднем, пальмами і спекотним кліматом, в якості столиці Зимових Олімпійських ігор 2014 року. Хоча клімат прибережної та гірської частин міста настільки різний, що коли в горах лежить багатометровий шар снігу, на узбережжі як і раніше тепло і комфортно. Нарешті, Сочі просто пощастило, а відома приказка «знав би прикуп — жив би в Сочі» якраз пов'язує місто і його жителів з ​​удачею або ж навіть з раптовим, непередбачуваним щастям та багатством.

Можливо, олімпійська удача допоможе місту вийти за рамки національного і стати міжнародним курортом. Місту є що запропонувати любителям природи, спорту, історії та пляжного відпочинку.

Історія[ред.]

Протягом тисячоліть територія сучасного Сочі була заселена гірськими кавказькими племенами і перебувала під впливом і пануванням грецької, римської, візантійської, а пізніше абхазької і османської цивілізацій. Від усіх них залишилося кілька пам'яток, включно із дольменою бронзового століття і середньовічними візантійськими храмами.

Російська імперія досягла цих земель на початку XIX століття і після російсько-турецької війни в 1829 році приєднала їх до себе. Місто Сочі було засноване в 1838 як форт Олександрія, паралельно були засновані форти Святого Духу (1837), що поклав почало майбутньому району Адлер, Лазаревський і Головінський (1839), що стали згодом селищами Лазаревське і Головінка.

Російські фортеці були побудовані на землях трьох кавказьких народів — садзів (Святого Духу), убихів (Олександрія і Головінський) і шапсугів (Лазаревський). У 1839 форт Олександрія перейменований в Навагинську фортецю, в ході Кримської війни залишений, а в 1864 відбудований наново як Пост Даховський. З 1874 — Даховський Посад, з 1896 — Сочі (по назві ріки Сочі, на берегах якої стояло селище).

У 1917 Сочі було присвоєно статус міста. На сьогодні не до кінця вивчене питання про належність Сочі до якоїсь держави під час громадянської війни 1917–1921 рр. За картами українських істориків Сочі — місто, що є частиною Кубанської Народної Республіки, а значить і УНР. За версією грузинських істориків Сочі — місто, що входило до автономної Абхазії. Крім цього Сочі входило до складу: Чорноморської Радянської Республіки і Кубано-Чорноморської Радянської Республіки. У 1935 над долиною річки Верещагінки побудований Світланінський віадук, що з'єднав центральну частину міста з мікрорайоном Світлана.

Різко змінилася ситуація міста у 1934 році, коли сталінським урядом була розпочата генеральна реконструкція Сочі. Всього за сім років, з 1932 по 1939 роки, населення міста різко зросло з 17 000 до 72 000. Побудовані нові дороги, театри, парки, готелі та санаторії, наблизили вигляд Сочі до сучасного. У 1961 році до складу міста включені сусідні поселення, що поклали початок історії Великого Сочі. Після розпаду СРСР Крим став частиною незалежної України, та Сочі взяло на себе його роль головного національного курорту та стало літньою резиденцією Президента Росії .

Нова глава в історії Сочі почалась у 2007, разом з перемогою в конкурсі на право приймати Олімпійські ігри 2014 року. Обсяг нового будівництва величезний, включаючи нову інфраструктуру (дороги, каналізація, аеропорт, морпорти і т. д.), спортивні споруди (як у приміщенні, так і на відкритому повітрі), офісні та житлові будівлі. Колишній радянський внутрішній курорт поступово знаходить новий вигляд.

Клімат[ред.]

Зима в Сочі: пальми та сніг

Сочі розташоване у тій невеликій частині Росії, якій пощастило перебувати в субтропіках. На відміну від середземноморського клімату, в Сочі (як і в Абхазії) дуже високий рівень вологості. Незважаючи на значні опади, Сочі має до 300 сонячних днів на рік, що в будь-який інший частині Росії просто неймовірно. Для відвідування Сочі підійде майже будь-який час року за винятком, листопада, грудня і січня.

Велика частина опадів випадає взимку, частково у вигляді снігу, проте зазвичай у прибережній частині міста не встановлюється сніжний покрив. Мешканці міста рідко використовують зимові шини, тому кожен серйозний снігопад впливає на роботу транспорту. Клімат у гірській частині Великого Сочі значно холодніший і робить з міста повноцінний лижний сезон взимку (зазвичай це лютий і березень). Завдяки цьому, Красна Поляна швидко розвивається як зимовий курорт і буде приймати змагання на відкритій місцевості на Олімпійських іграх 2014 року.

Райони[ред.]

Велике Сочі

Адміністративно Велике Сочі розділене на чотири райони:

Центральний район
Серце міста та його найрозвиненіша і найбільш населена частина. Тут розташовані більшість міських визначних пам'яток, готелів та торгових центрів. У літній сезон центральний Сочі зазвичай переповнений туристами і автомобілями
Лазаревський район (Аше, Дагомыс, Головинка, Лазаревське, Лоо (Ло-О), Макопсе, Солохаул, Учдере, Вардане, Волконка)
Найбільший (1744 кв. Км.) та найдовший (65 км. За березі) серед районів Сочі, включає 34 підрайони, більшість з яких розташовані на узбережжі. Лазаревський район менш урбанізований, ніж інші райони Великого Сочі. У дійсності, в нього входить безліч різних поселень, часто погано з'єднаних один з одним і з відсутньою базовою інфраструктурою.
Хостинський район (Хоста, Кудепста, Мацеста)
Розташований на південний схід від Центрального Сочі. Цей район включає в себе деякі важливі пам'ятки, такі як гори Ахун.
Адлерский район (Адлер, Красна Поляна, Веселе.)
Важливий транспортний вузол міста, що включає в себе Міжнародний аеропорт Сочі, залізничну станцію Адлер (кінцева зупинка для більшості поїздів, що йдуть до Великого Сочі) та єдиний відкритий пропускний пункт на кордоні з Абхазією. Роль Адлера зараз стрімко зросла, оскільки в ньому знаходяться всі олімпійські споруди для ігор 2014 року (прибережний кластер в Імеретинській низовині та гірський кластер на Красній Поляні). Пiсля 2014 року вид Імеретинській низовині та Красної Поляни змінився до невпізнання, як і місцева транспортна інфраструктура.


Як дістатись[ред.]

1a2.svg Літаком[ред.]

Основними воротами Сочі є Міжнародний аеропорт Сочі (IATA:AER) [1], сам аеропорт розташований в Адлері, по дорозі між Сочі і Красною Поляною. У 2010 році закінчилася його реконструкція в рамках підготовки до Олімпійських Ігор 2014 року.

Розклад польотів дуже сильно різниться у різних порах року. З травня по вересень польотів набагато більше, ніж в інший час.

У зимовий час достатньо часто бувають затримки рейсів через негоду. Щоб запобігти цьому, можна також скористатися аеропортами Краснодара або Геленджика.

Bahn aus Zusatzzeichen 1024-15 A.png Потягом[ред.]

Центральний ЖД вокзал Сочі

У Сочі є дві основні залізничні станції: у центрі Сочі і в Адлері. Але більшість поїздів також зупиняються в інших станціях Великого Сочі: Лазаревська, Лу, Дагомис, Мацеста та Хоста. Квитки можна придбати на сайті Російських Залізниць [2], в касах, а також в туристичних агенствах. Продаж починаються за 45 днів до відправлення поїзда.

PKW aus Zusatzzeichen 1048-10.svg Автомобілем[ред.]

Дороги M4/Е115 з'єднують Сочі з Москвою (1660 км) через Воронеж (1150 км), Ростов-на-Дону (570км) та Краснодар (300 км).

Дорога дуже різниться — на різних ділянках може бути як і схожим на серпантин, так і на нормальне шосе. Зазвичай до Москви дорога займає 2 дні і 5-9 годин до Краснодара, в залежності від транспортної ситуації.

Bus aus Zusatzzeichen 1024-14.svg Автобусом[ред.]

Сочинський автовокзал розташований поряд із залізничним вокзалом у самому центрі Сочі. Другий за значимістю автовокзал розташований в Адлері.

Міжнародні автобусні рейси:

Основні міжміські рейси:


BSicon BOOT.svg Кораблем[ред.]

У Сочі є міжнародний термінал для круїзних суден, тому для іноземця одним із зручних способів подивитися Росію без візи є круїз на теплоході з зупинкою у Сочі[3].

Морський порт Сочі[4] обслуговує декілька регулярних міжнародних рейсів, переважно з травня по жовтень:

  • Швидкісний паром [5] до Трабзона, Туреччина — 3,5 год, 3500 руб., з травня по жовтень, два рази на тиждень.
  • До Батумі, Грузія — 4,5 год, 3000 — 3500 руб., відправляється щодня. Лише для громадян Росії, Грузії та країн СНД.

Квиток на пором зазвичай можна купити в порту за день до відправлення.

Також є зв'язок по морю з містами Новоросійськ, Туапсе та Гагра (Абхазія).

Транспорт[ред.]

Автобусом[ред.]

На відміну від інших російських міст приблизно такого ж розміру, в Сочі немає трамваїв та тролейбусів. Весь міський транспорт представлений автобусами та маршрутками.

Найнеобхідніші та основні маршрути автобусів у місті:

  • 3K — від центрального автовокзалу до Мацести
  • 12 — від Битха до Мацести
  • 17 — від центрального автовокзалу до Нової Зорі (окружна дорога центру Сочі)
  • 22K — від центрального автовокзалу до Битхи
  • 36 — від морського порту до Мамайки
  • 47K — від центрального автовокзалу до вулиці Транспортна (Торговий центр «Олімп»)
  • 57 — від залізничної станції Адлер до Імеретинської низовини та Веселого (на кордоні з Абхазією)
  • 64 — від Мамайки до Кудепсти, через центр Сочі, Мацесту і Хосту
  • 99 — від залізничної станції Сочі до вулиці Виноградної (окружна дорога Сочі)
  • 105 — від центрального автовокзалу до Міжнародного аеропорту Сочі через Мацесту, Хосту і Адлер
  • 106 — від залізничної станції Сочі до форелевої Ферми через Міжнародний аеропорт Сочі
  • 125 — від центрального автовокзалу до Імеретинської низовини через Мацесту, Хосту і Адлер
  • 130 — від залізничної станції Адлер до форелеве Ферми
  • 135 — від ринку Адлера до Красної Поляни
  • 155 — від центрального автовокзалу до Лазаревського, через більшість передмість Лазаревського (Дагомис, Вардане, Лоо, і т. д.)
  • 167 — від центрального автовокзалу доАдлера (ринок/Торговий центрНове Століття)

У маршрутах 1 — 99 ціна не залежить від дальності поїздки та коштує 9 рублів. У маршрутах, номер яких 100 і вище, ціна залежить від дальності поїздки (від 10 до 50 рублів).

Потягом[ред.]

Протяжність Великого Сочі в 105 кілометрів робить залізничний транспорт одним з найзручніших способів дістатися з одного району в інший. Залізниця довгий час була одноколійною, йшла від Туапсе до Абхазії та налічувала 5 станцій і 28 платформ в межах міста. У рамках підготовки до Олімпіади в Сочі Російська залізниця додала ще дві лінії — від Адлера до аеропорту і від Імеретинської низовини до Красної Поляни загальною протяжністю 28 кілометрів з 5-ма новими станціями та платформами.

Останнім часом якість обслуговування в електричках постійно поліпшується. Замість старих електричок на лінії відправляються Ластівки (швидкісний електропоїзд фірми Siemens). Більшість з них йде від залізничної станції Адлер до Туапсе, також є лише 1-2 поїзда до Краснодара та Майкопа. Поїздка від Сочі до Лазаревського обійдеться в 45 рублів на звичайній електричці (тривалість поїздки — 1 година 45 хвилин), на сучасній — 100–200 рублів (тривалість поїздки — 50-70 хв) залежно від класу. Від Лазаревського до Адлера буде коштувати приблизно на 40 відсотків більше. На звичайній електричці поїздка займе 2 години 20 хвилин.

Що відвідати[ред.]

  • Будівлі сталінського періоду. Сучасна архітектура Сочі почалася після створення генерального плану розвитку міста у 1934 році. До 1953 року на території міста було побудовано багато великих будинків. Серед них: залізнична станція, морський порт, Зимовий театр, Сочинський художній музей та багато будівель готелів — «Металург», «Лазаревська», тощо.
  • Літня дача Сталіна, Курортний 120, район Хоста, +7 (8622) 69 56 00. Колишня нерухомість купця Михайлівського, була перероблена в дачу Сталіна Мироном Мержановим, головним радянським архітектором. Сталін достатньо часто відвідував цю дачу, запрошуючи сюди глав іноземних держав. Усередині — музей з речами Сталіна та восковою фігурою Сталіна.
  • Фортеця "Гадлік", вул. Курська, Чемітохвадзе — Лазаревський район. Залишки візантійської фортеці, яка була побудована в IV-V ст. до нашої ери. Незважаючи на поганий стан самої фортеці, стіни та частина вапняку збереглися
  • Храм Лоо, Лазаревський район. Ще одна пам'ятка візантійської епохи. Також у поганому стані. Розташований на горбі, достатньо далеко від моря. Побудований в X-XII століттях та перероблений на фортецю в XV-XVI століттях.

Пам'ятники[ред.]

  • Якір і гармата, Пушкінський парк (біля вулиця Приморської). Найстаріший пам'ятник у місті, побудований в 1913 році. Символізує перемогу у Російсько-турецькій війні в 1828-1829 році.

Музеї[ред.]

Парки[ред.]

  • Парк Рівьєра, Єгорова 1 (центр Сочі), +7 (8622) 64-33-77, +7 (8622) 64-08-85. Найбільший і найпопулярніший парк в Сочі, був відкритий в 1898 році і повністю відремонтований сто років по тому. Відкрито цілий рік. Влітку відкрито багато ресторанів і барів, спортивних місць, кінотеатр та інші атракціони. безкоштовно.
  • Дендрарій (Ботанічний сад), Курортний, 74. 8:00-21:00. Дорослі - 230 руб., діти - 120 руб..
  • Парк Південних культур, район Адлера. Ще один ботанічний сад 150 руб..

Олімпійський парк[ред.]

Олімпійський парк Сочі. 1. Центральний стадіон. 2. Мала льодова арена. 3. Велика льодова арена. 4. Льодова арена для кьорлінга. 5. Ковзанобіговий центр. 6. Льодовий палац спорту для фігурного катання. 7. Головна церимоніальна площа 8. Каток під відкритим небом. 9. Тематичний парк. 10. Олімпійське село.

Чим зайнятись[ред.]

Що купувати[ред.]

Де поїсти[ред.]

Дешево[ред.]

Середні ціни[ред.]

Дорого[ред.]

Де розважитись[ред.]

Де зупинитись[ред.]

Дешево[ред.]

Середні ціни[ред.]

  • 4 Готель «Приморская», вул. Соколова, 1 (центр), +7 (8622) 62-26-02 (адміністратор), +7 (8622) 62-01-13 і +7 (8622) 62-26-16 (бронювання). Двомісний номер: від 2300 руб (2014).

Дорого[ред.]

Де навчатись[ред.]

Як заробити[ред.]

Застереження[ред.]

Як вирішувати проблеми[ред.]

Зв'язок[ред.]

Поштові індекси — 354000—3549991. Телефонний код — +7 862.

Куди далі[ред.]

Ця стаття є кістяком. У неї є шаблон, але їй дуже не вистачає
інформації. Будь ласка, додайте ваші знання! Вперед!
Ця стаття містить текст, перекладений зі статті "Сочи" Вікімандрів російською мовою. А тут знаходиться список її авторів.