Харків
Харків
Успенський собор і центр міста з дрона
Корисна інформація
Населення	1 421 125
Телефонний код	572
Офіційний сайт

Харків — друге найбільше місто України. Місто розташоване на північному сході України, адміністративний центр Харківської области. Розташоване на злитті річок Лопань і Харків. Вісімнадцяте місто в Європі за чисельністю населення. Харків — важливий промисловий, науковий та транспортний вузол. Місто має багату історію, яка відображена в його архітектурі та культурній спадщині.

Зрозуміти

Найбільше місто у Східній Україні і друге за чисельністю населення місто в країні. Центр історико-географічного краю Слобожанщина. Відомий як освітній та культурний центр Сходу України. Населення — понад 1,4 млн чол. Харків з населеними пунктами навколо утворює Харківську агломерацію з населенням близько 2,1 млн осіб.

Будинок Державної Промисловости — одна з найбільших конструктивістських споруд світу

З погляду міського ансамблю місто цікаве не тільки дореволюційною забудовою, що місцями добре збереглася, а й архітектурою міжвоєнного періоду. Разом зі статусом республіканської столиці, яким Харків був з 1919 по 1934 роки, місто отримало і архітектуру відповідну до статусу: монументальну, багатоповерхову. Попри руйнування під час Другої світової війни, а також від російської агресії, у Харкові більше, ніж у будь-якому іншому місті, збереглося пам'яток архітектури в стилі конструктивізму, який на перший погляд, може здатися нудним, сірим і одноманітним. Однак це не просто архітектурний стиль, а ціла філософія, що виникла в епоху радикальних соціальних змін після Першої світової війни. На перше місце ставала функція будівлі, кожен елемент мав практичне призначення, а не декоративне. Конструктивізм важливий не стільки через елементи, скільки через його новаторський підхід до архітектури, його соціальну спрямованість та вплив на подальший розвиток архітектурної думки. Окрім найбільшого зібрання будівель в цьому стилі щонайменше в Україні, Харків є одним з найперших міст, де його застосовували. Перші конструктивістські будівлі з'явилися ще в 1911 році, за 10 років до появи стилю. Ці будівлі зведені переважно Олександром Гінзбургом. Одна з його будівель 1 Прибутковий будинок Бергера (1911 рік), вулиця Сумська, 82а. окрім конструктивізму має ще й елементи українського модерну. Окрім цього стилю, Харків багатий на модерн, класицизм і неоренесанс.

ПлЯн Харкова 1930 року

Завдяки великій кількости навчальних закладів, місто відоме як «студентська столиця України». В місті жили і живуть багато відомих діячів української культури і науки, історичних особистостей: Алчевські, Кропивницький, Квітка-Основ'яненко, Сковорода, Міхновський, Гулак-Артемовський, Костомаров, Раєвська-Іванова, Сумцов, Багалій, Кричевський, Мечников, Ландау, Вернадський та багато інших. 1928 року в Харкові був прийнятий правопис української мови, відомий як «Харківський» чи «Скрипниківський». Елементи цього правопису були відновлені у 2019 році. Наприклад, написання «и» в закінченні іменників жіночого роду III відміни: «кількости» замість «кількості». Окрім цього у місті ви можете почути багато особливостей харківської говірки чи діалектизми, наприклад, тремпель (вішак).

Історія

Комплекс споруд Покровського монастиря

На місці Харкова ще за часів Київської Русі розташовувалося стародавнє 2 Місто Донець (II тис. — X ст. до н. е., IX ст. до н. е. — IV ст., IX—XIII ст.), Карачаківське шосе. , яке нині є пам'ятою археології національного значення. Заснування Харкова та початок осілого життя найчастіше відносять до 1654 року, хоча існують версії з роками від 1623 до 1656. Одну з версій, наприклад, описав Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко. Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків, хоча існують й інші, мітичні, версії по типу козака Харка (Хариторна) чи як трансформована назва від міста Шарукань (Харукань). Харків був заснований українськими козаками переважно з Наддніпрянщини, а також інших регіонів. За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю з вежами та 1 Підземелля. , частину з яких можна відвідати під час деяких екскурсій. Харківськими полковниками були Донці-Захаржевські. У 1670-х фортеця занепала та почала називатися Старим містом, а острогом звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Харків збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на початку 18 століття поширювалася за річки Лопань і Харків.

У 1726 році монастирську школу в Харкові перетворено на колегію, яка до заснування Харківського університету була найвідомішим навчальним закладом Слобожанщини, та в якій викладав відомий український філософ Григорій Сковорода.

У 1780–1796 роках Харків був центром Харківського намісництва Російської імперії. Від 1796 року місто знову було у складі Слобідсько-Української губернії, а від 1835 року — в Харківської губернії. Важливою подією було заснування у 1805 році Харківського університету, що надало потужний поштовх для перетворення провінційного міста з населенням близько 10 000 осіб на важливий освітній та науковий центр сходу України. Невпинно зростала чисельність населення Харкова: з 1800 по 1917 рік воно збільшилося в 30 разів.

Перший в Україні пам'ятник Тарасові Шевченку, що встановлений Алчевськими у Харкові в 1900 році. На фото Левко Мацієвич, Микола Міхновський і Северин Паньківський

У 1820-х місто було поважним осередком української культури відродження (Харківська школа романтиків); тут з'явилися перші видання з мовознавства, етнографії, історії, літературні твори народною мовою. У 1812 році почав виходити перший пресовий орган в Україні, «Харьковскій Еженедѣльникъ». У Харкові працювали культурні, громадські, просвітні діячі й письменники українського відродження: Г. Квітка-Основ'яненко, П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, О. Корсун, А. Метлинський, М. Костомаров, М. Кропивницький, М. Міхновський, М. Раєвська-Іванова та багато інших. У 1900 році в Харкові був встановлений перший в Україні пам'ятник Тарасові Шевченку. Зроблено це на приватні кошти Алчевських в їх садибі на вулиці Жон Мироносиць. Біля пам'ятника збиралися гості Алчевських, політичні й громадські діячі, студенти та вихованці недільної школи. Окрім цього проводилися Шевченківські вечори та свята.

Українська маніфестація в Харкові 23 квітня 1917 року. На прапорі напис: «Хай живе вільна Україна». Фото зроблене біля Іоано-Предтеченського храму на Основі

Влада в Харкові до грудня 1917 року була в руках Тимчасового уряду та демократичних установ. Третій універсал УЦР поширив владу УНР формально і на Харківщину, без визначення кордонів. 2 грудня 1917 року Харківська міська дума переважною більшістю проголосувала за приєднання до УНР і визнала владу Центральної Ради. У Харкові перебували й українізовані полки. Але близькість Росії та слабкість поміркованих українських сил вирішили долю Харкова. Уже з кінця листопада 1917 року до Харкова прибули червоногвардійці з Росії та збільшовизовані матроси з Балтійського регіону. 23 грудня 1917 Харків захопили більшовики. Після Берестейського миру 1918 року українські війська в союзі з німецькою армією 8 квітня 1918 звільнили Харків від більшовиків.

11 грудня 1919 року до Харкова повернувся третій український радянський уряд, і Харків став столицею УСРР. Факт того, що Харків був столицею України, помітно позначився на українізації міста. Але розгром української культури в 1930-х pp., голод, чистки та перенесення столиці до Києва (1934) змінили становище Харкова, і він значно втратив зі свого українського характеру кінця 1920-х — початку 1930-х pp. Тоді ж почалася індустріалізація міста: розбудовувалися старі заводи і будувалися нові, споруджувалися житлові квартали для робітників цих заводів.

Наслідки російського влучання по будівлі Держпрому

Німецька армійська група генерала К. Р. Рундштедта вступила до Харкова 25 жовтня 1941 року. Упродовж 22-місячної окупації Харкова німцями цивільне життя внормувалося лише частково, населення потерпало від голоду і холоду. 30 серпня 1943 року Харків був остаточно захоплений Червоною армією. Відбудова знищеного міста почалася ще за війни і тривала впродовж наступних років, одночасно з реконструкцією й розростанням міста. Відбудовано ряд заводів, стали до ладу нові. Відновлено і поширено житловий фонд побудовою нових кварталів. У цей момент Харків втратив багато визначних пам'яток. Знесена пошкоджена радянським підпалом у 1941 та бомбардуваннями у 1942 і 1943 найбільша будівлю міста — торговий будинок Пащенка-Тряпкіна, який побудований у 1850-х роках і займав площу всього сучасного Соборного скверу (1,2 га). Тоді ж, у 1950-х роках, знесено Гостинний двір, будинок Дворянського зібрання, будинок Павлова, Інститут шляхетних дівчат. Крім того місто втратило багато визначних пам'яток, особливо культових споруд і некрополів, у радянські часи. Наприклад, знесені Мироносицька церква, Каплунівські церкви, Лютеранська кірха, Миколаївський собор, Всехсвятський храм, Михайлівський храм, Олександро-Невський храм, Святодухівський храм, Кирило-Мефодіївський храм, Христоріздвяна церква. Остання була однією з найстаріших збережених церков і загалом будівель міста. Її звели ще у 1783 році.

Після відновлення Незалежности України, Харків продовжив розвиватися і будуватися. У 2011 році Харків, разом з Києвом, було визнано найкращим містом України за рівнем життя. У ході широкомасштабного російського вторгнення Харків зазнає масових бомбардувань. Попри запевнення російської влади не обстрілювати невійськові об'єкти, ворожі війська продовжували цілеспрямовано знищувати цивільну інфраструктуру.

Планування

Адміністративні райони: 1. Холодногірський район; 2. Шевченківський район; 3. Київський район; 4. Салтівський район; 5. Немишлянський район; 6. Індустріальний район; 7 Слобідський район; 8. Основ'янський район; 9. Новобаварський район

Харків — п'яте за площею місто України. Історичний центр в порівнянні, наприклад, з Києвом, менший. Представлений на обох берегах річок Лопань й Харків. З часів заснування міста Харків має переважно квартальну забудову з прямокутним або наближеним до прямокутного плануванням. Вулиці в центрі планувалися ще до їх заснування, тож хаотичні форми існують лише у деяких районах приватного сектору на околиці міста. Цікавою є квартальна забудова району майдану Свободи, Задержпром'я, що зроблена радіально навколо скверу на майдані. Первісно на цьому місці також планувалася ідеально рівна прямокутна забудова. Вулиці і нумерація будинків беруть початок від будинку Палацу Праці, а історично від Миколаївського собору, що стояв поруч. Рухаючись в сторону будинку № 1 майже на будь-якій вулиці, рано чи пізно ви потрапите на майдан Конституції.

Райони

Харків поділяється на дев'ять адміністративних районів. Однак, це планування є нефункціональним. Новобаварський район не означає, що ви знаходитеся на Новій Баварії, а в Основ'янський район входять як і ліси за окружною дорогою, так і Будинок зі шпилем у самісінькому центрі міста. Тому харківці переважно користуються назвами місцевостей, яких за понад 350 років сформувалося дуже багато. Серед центральних та туристичних:

Мапа історичних районів у центрі Харкова

Університетська гірка, рідше — Старе місто Місце, звідки починався Харків. Саме тут, на пагорбі при двох річках, у XVII столітті стояла харківська фортеця. В цьому районі зосередженні декілька найважливіших пам'яток Харкова: Покровський собор — найстарша будівля міста, Успенський собор, Палац Праці, Історичний музей, Губернаторський палац, де у 1805 році було засновано Харківський університет, від якого отримав назву район. Тут також розміщено міську раду та декілька торгових будинків.

Нагірний район і центр (Толкачівка, Піски) Центральний район. В ньому зосереджена велика кількість архітектурних пам'яток. Південніше вулиці Скрипника зустрічаються будівлі середини ХІХ — початку ХХ століття. Північніше вулиці Скрипника, де розвиток довгий час стримував оборонний вал, в основному забудова початку ХХ століття. Через район проходять дві найголовніші артерії міста — Сумська і Сковороди. Тут зосереджені багато закладів, магазинів та установ.

Задержпром'я Історичний район Харкова, що був забудований багатоповерховими будинками напочатку XX століття переважно у 1930-х роках. Район сформований уздовж радіальних вулиць від вулиці Трінклера до Клочківського узвозу і від проспекту Незалежності до вулиці Культури. Район отримав назву від відомої будівлі Держпрому — пам'ятки конструктивізму. В цій місцевості можна побачити різномаїття забудови міжвоєнного періоду.

Залопань (Гончарівка, Вокзал, Панасівка, Конторська) Один із недооцінених районів Харкова. Його часто не включають у туристичні путівники, хоча завдяки малій кількості бомбардувань у роки Другої світової війни та непопулярности району для забудови, тут збереглося багато архітектури кінця XVIII — початку XX століття. Серед визначних пам'яток району: Благовіщенський собор, забудова Привокзального майдану, Залопанська пожежна частина тощо. Назва району пішла від словосполучення "за річкою Лопань". А пам'ятаєте твір Григорія Квітки-Основ'яненка "Сватання на Гончарівці"? Та сама Гончарівка — частина Залопані в районі Гончарівського бульвару.

Захарків Як і назва Залопані, назва Захаркова утворена від словосполучення "за річкою Харків", і як і Залопань, Захарків часто забувають у туристичних путівниках. Однак в цьому тихому районі зосереджено багато цікавих архітектурних та історичних пам'яток: будівля судових установ, реальне училище, чоловіча гімназія, де вчився Вернадський, лікарня Червоного Хреста і ліги боротьби з туберкульозом, декілька великих прибуткових будинків і промислових споруд.

Поділ (Зірка, Стрілка) Невеличкий тихий район, який вже пропадає. Поділ — один із найстаріших районів міста, який почав забудовуватися ще за часів фортеці. Серед малоповерхової забудови можна віднайти Троїцьку церкву 1850-х років, великий будинок телефонної станції, який є частинкою історії харківського недбальства й обвалився ще бувши недобудованим, караїмську кенасу ХІХ століття, розкішні садиби і торгові будинки. Особливу цікавість становить забудова Павлівського майдану, де в будинку в стилі українського модерну можна побачити один з найстаріших бюстів Шевченка, а на будівлі купецького банку — героїв мітів.

Москалівка Випереджаючи питання, назва району походить від його мешканців, що оселилися тут у XVIII сторіччі, ймовірно, від слова «москаль» у значенні «солдат». Перша згадка про Москалівку міститься в книзі «Роспись церковных приходов города Харькова на 1724 год». Сьогодні це один з районів, де збереглася старовинна приватна забудова. На центральній, Москалівській, вулиці розташовано декілька багатоповерхових будинків, а у середині кварталів — одноповерхові особняки ХІХ і ХХ століть. В одному з таких на вулиці Котляревського жив автор герба України, архітектор, митець Василь Кричевський.

Заїківка Район, схожий на Москалівку. В ньому переважає приватна малоповерхова забудова. Але район варто відвідати. Щонайменше, щоб побачити старовинну Заїківську пожежну частину, яку намагалися знищити росіяни, Гольбергівську церкву, і три будівлі училищ: міське, початкове складне, яке знищили росіяни, і складне на Павловій Дачі, збудоване у стилі українського модерну.

Карпівка Маленький район за залізницею на схилі. Його слід відвідати, коли вже всюди були або хочеться поглянути на центр здалеку і трохи з висоти, що можна зробити перпендикулярних до центру вулиць або стадіону Трудові Резерви, хоча це вже не Карпівка. Місцевість забудована приватними будинками кінця ХІХ та початку ХХ століття. Серед визначних пам'яток: духовна семінарія (1840-ві) з конструктивістською прибудовою, міщанська богодільня, прибутковий будинок в стилі українського модерну на Семінарській, 2.

Сабурова дача Це старовинна садиба, побудована наприкінці XVIII століття Петром Сабуровим для його психічнохворої дочки. З 1812 року тут розташована міська психіатрична лікарня. Окрім будівлі садиби на її території й поруч розташовані й інші пам'ятки: Олександро-Невський храм, паровий млин Фабриканта, "Жіноча допомога" імені Максиміліана Гельфериха, будинок Братської дружини, Миколаївська лікарня. Головне, відвідуючи Сабурову дача, випадково не стати її пацієнтом.

Окрім цього слід звернути увагу на Лису Гору з Савкиним Яром, де бував Григорій Савич Сковорода; Шатилівку, дачу лікаря Петра Шатилова з Саржиним яром: Основу, де жив Григорій Квітка-Основ'яненко; Селекційну, де збереглися 3 Будівлі селекційної станції в стилі українського модерну (1913 рік), проспект Героїв Харкова, 142. ; Григорівку з чудовим парком, водосховищем і старовинною церквою; Нову Баварію, де вже понад 150 років виготовляють пиво; селища ХТЗ і Машинобудівельників, Нові Будинки, Стара Салтівка, де збереглася конструктивістська забудова.

Харків
С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г       37     −5 −7       33     −4 −7       36     1 −2       32     10 5       54     16 11       58     20 15       63     22 17       39     21 15       44     15 10       44     8 4       39     2 −1       40     −3 −5 Середні макс. та мін. температури в °C Кількість опадів загалом у мм Джерело: Wikipedia. Погода зараз

Клімат

Літо у Харкові

Територія Харкова розташована у помірно континентальному кліматі: зима холодна і сніжна, з відлигами; літо — спекотне та дощове. По весні можливі заморозки. Середня температура року становить +8,7 °C (у січні −4,5, у липні +22). Середня кількість опадів за рік 520 мм, найбільша в червні. Місто має мікроклімат, у порівнянні з приміськими околицями, названий фахівцями «міським тепловим островом». Взимку клімат м'якший, а влітку спекотніший, ніж на прилеглій північній території. Це пов'язано з міськими забудовами, кількістю асфальтованих ділянок та шляхів, бітумними дахами та площею парку. Так, у Харкові вологіший клімат спостерігається на півночі міста, а сухіший — на південних околицях. Із несприятливих природних явищ у місті до 25 днів на рік трапляються суховії, до 20 днів на рік хуртовини, до 3 днів на рік град, до 5 днів — шквальний вітер.

Найкращі весняні місяці для відвідування міста — друга половина квітня — травень. Влітку слід утриматися від подорожі до Харкова у червні через сезон дощів. Липень і серпень — найсприятливі літні місяці, але серпень спекотніший. Вересень схожий на серпень, але не такий спекотний. Найкращі зимові місяці: кінець грудня — січень.

Як дістатись

Літаком

Одна з будівель харківського аеропорту

	ПОПЕРЕДЖЕННЯ: З 24 лютого 2022 року всі аеропорти України припинили цивільні рейси. Частина з них пошкоджені чи зруйновані через російські бомбардування.

1 Харківський міжнародний аеропорт (IATA: HRK), вулиця Мрії, 1. Міжнародний аеропорт Харкова, розташований за 12 км на південь від центру міста, найбільший на сході Україні. Аеропорт має лаунж-залу, магазин Duty Free. На території аеропорту є три термінали: А — єдиний, що працював як термінал, В — ресторан, С — не використовувався для обслуговування пасажирів. Аеропорт не має сполучення з метрополітеном. До Харкова з аеропорту можна дістатися тролейбусом № 58 (Аеропорт — центр — проспект Перемоги (Олексіївка).  .

Потягом

Більшість потягів прибувають на вокзал станції 2 Харків-Пасажирський, Привокзальний майдан, 1. Розташований в межах центру міста. Поруч проходить важлива магістраль — Полтавський Шлях. Вокзал має два термінали: Південний (основний) зі сторони Привокзального майдану. Має 6 платформ, на нього прибувають майже всі основні потяги. Відразу є підземний вхід до станції метро «Вокзальна», надземний в сторону Верхівського провулку та розворотного кола трамвая. Також є північний вокзал праворуч від основного. Окрім метрополітену, від вокзалу ідуть трамваї: від розворотного кола: №6 (Розворотне коло — центр — Салтівка), №7 (Розворотне коло — Новоселівка), №12 (Розворотне коло — Благовіщенський ринок — Держпром — Центральний парк), №20 (Розворотне коло — Благовіщенський ринок — Олексіївка); від Полтавського шляху: №3 (Залютине — Полтавський шлях — центр — Новожанове) Поруч з вокзалом є готель «Експрес», декілька продуктових та господарських магазинів та велика стоянка (платна).  

Окрім цього є також потяги, що прибувають на залізничні вокзали станцій:

• 3 Харків-Левада, Станційний в'їзд, 1. Пасажирська залізнична станція 1 класу Харківського залізничного вузла. Наразі, станом на 2024 рік, приміське сполучення від вокзалу станції Харків-Левада здійснюється лише до станцій Ізюм, Золочів та Чугуїв. Поруч є автовокзал, недалеко станція метро Левада та зупинка трамвая №27 (Салтівка — Новожанове).  
• 4 Харків-Слобідський, вулиця Георгія Тарасенка, 118. Проміжна залізнична станція 2-го класу на електрифікованій лінії Харків-Пасажирський — Зелений Колодязь між зупинними пунктами Верещаківка. Наразі лише у західному напрямку від вокзалу станції Харків-Слобідський вирушають приміські електропоїзди, у східному ж напрямку (до станції Лосєве) залізничного приміського сполучення немає. Станція є кінцевою для приміських електропоїздів, що прямують до кінцевих станцій: Золочів, Мерчик, Люботин, Огульці. Поруч є станція метро Заводська, та зупинка трамвая №8 (602-й мікрорайон — Одеська).  
• 5 Основа, Привокзальна вулиця, 1. Вузлова сортувальна позакласна залізнична станція. Від станції відгалужуються лінії у декількох напрямках до станцій: Харків-Пасажирський, Харків-Левада, Люботин, Ізюм, Куп'янськ-Вузловий та Куп'янськ-Сортувальний. Перед станцією розташоване розворотне коло тролейбуса №6, що прямує до вулиці Університетської.  
• 6 Нова Баварія, Станційний в'їзд, 1. Вузлова залізнична станція 3-го класу. Дільниці Нова Баварія — роз'їзд 10 км, Нова Баварія — Шпаківка, Нова Баварія — роз'їзд 8 км, Нова Баварія — Харків-Пасажирський обслуговуються виключно електропоїздами ЕР2 моторвагонного депо Люботин. У парному напрямку електропоїзди прямують до станцій Харків-Пасажирський, Харків-Левада, Харків-Слобідський, у непарному — до станцій Люботин, Люботин-Західний, Огульці, Полтава-Південна, Мерчик, Тростянець-Смородине, Золочів. Для деяких нічних електропоїздів станція Нова Баварія є кінцевою  
• та менші.

Автомобілем

Основні напрямки трас:

• M03 (Полтавське шосе) — з Києва, Полтави, Луганську, Донецьку
• M18 (Сімферопольське шосе) — із Запоріжжя, Мелітополя, Сімферополя, Алушти, Ялти.
• M29 (Полтавський шлях) — з Дніпра
• P46 (Сумський шлях) — із Сум

Автобусом

В місті існують 8 автовокзалів:

• 7 Автостанція № 1 «Центральна», проспект Аерокосмічний, 22. 
• 8 Автостанція № 2 «Центральний ринок», Пискунівський провулок, 4.  
• 9 Автостанція № 3 «Кінний ринок», майдан Захисників України, 6. 
• 10 Автостанція № 4 «Лісопарк», Харківське шосе, 10. 
• 11 Автостанція № 5 «Привокзальна», вулиця Полтавський Шлях, 64. 
• 12 Автостанція № 6 «Індустріальна», проспект Героїв Харкова, 274. 
• 13 Автостанція № 7 «Салтівська», вулиця Академіка Павлова, 325А. 
• 14 Автостанція № 8 «Холодна Гора», вулиця Полтавський Шлях, 149.  

Транспорт

На метро

Ціна і графік руху

Безплатне. Графік руху доступний на сайті метрополітену.

Історія

До та після Другої світової війни Харків швидко ріс в розмірах та в населенні, будувались нові житлові райони та масиви. У місті діяли багато автобусних маршрутів, розвинена трамвайна система, і нещодавно ввели тролейбуси на вулицях Харкова. Але навіть за таких обставин все одно зростали значні транспортні проблеми.

У кінці 1962 року населення перевищило мільйон, а при такому рості містян та іммігрантів виявилися проблеми в забезпеченні пасажирських перевезень, проявивши недоліки в плануванні міста, та його вулично-дорожньої та транспортних мереж.

При таких проблемах з плануванням міста та його географією звичайні засоби наземного міського транспорту не можуть поліпшити перевезення людей, тому для нормального функціонування та розвитку Харкова було порушене питання про будівництво швидкісного позавуличного транспорту великої продуктивності, що міг би без проблем перевести людей з житлових районів до центру і робочих місць. Потім за розрахунками інституту «Харківпроєкт», було показано що тільки метрополітен міг би швидко освоїти бурхливі пасажиропотоки. Навіть перший секретар Харківського обласного комітету КПУ Микола Соболь виступив з пропозицією побудувати метро, і ідею стали активно просувати.

Згодом розглянули три варіанти нової транспортної системи: монорельс, швидкісний трамвай, та метрополітен. Перший варіант відразу відпав через складне планування міста, швидкісний трамвай був би дорогим, не зовсім швидким, і він би не міг покрити пасажиропотоки, що зростали. Тому вибрали саме метро і почався довгий етап проєктування, а рішення про будівництво першої черги Харківського метрополітену було прийнято 29 квітня 1968 року.

Історія розвитку Харківського метрополітену

У червні 1968 року до міста почали прибувати перші метробудівці з України, та інших республік СРСР, а 15 липня того ж року по вулиці Слов'янській, поблизу вокзалу, в урочистій обстановці було закладено перший ствол майбутнього метрополітену. Розпочалися гірничі роботи на майбутній станції «Майдан Конституції», а великою подією стала перша збійка тунелів, що з високою точністю була здійснена 10 квітня 1970 року. 30 липня 1975 року по трасі пройшов перший пробний поїзд, а 21 серпня державною комісією був підписаний акт про приймання в експлуатацію першої пускової дільниці першої черги Харківського метро з оцінкою «відмінно». Наступним днем на станції «Московський проспект» (зараз Турбоатом) відбувся багатолюдний мітинг, на якому начальник Харківметробуду Г. О. Братчун передав символічний ключ від підземної магістралі першому начальнику Харківського метрополітену М. Я. Безсонову, а 23 серпня привітно розчинили двері метрополітену для містян. Відкрили 8 станцій на першій лінії — Свердловсько-Заводська (з 1995 року — Холодногірсько-Заводська лінія). У цей день метрополітен перевіз перші 413 тис. пасажирів.

Після майже трьох років була відкрита друга черга червоної гілки метро із ще 5-ма станціями. Майже тим часом будували Салтівську лінію, яка сполучає Салтівський житловий масив із центром міста. Першу пускову дільницю — довжиною 6,7 км з п'ятьма станціями — введено в дію 11 серпня 1984 року, другу — довжиною 3,76 км з трьома станціями — 23 жовтня 1986 року. Тим часом будували Олексіївську гілку метро, яку після 9 років будівництва на станції «Держпром» Президент України Л. Д. Кучма урочисто відкрив, розрізавши блакитну стрічку — так було започатковано роботу першої пускової дільниці Олексіївської лінії експлуатаційною довжиною 5,32 км з п'ятьма станціями. Потім 21 серпня 2004 року «23 Серпня» та «Ботанічний сад», через 6 років станцію «Олексіївська», і нарешті у 2016 році станцію «Перемога», останню відкриту станцію метро в Україні.

З часів незалежности 16 станцій з 30 були перейменовані відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Також з початком повномасштабної війни до 24 травня 2022 року, рух метрополітену тимчасово не здійснювався, а станції використовувалися, як бомбосховища.

Сьогодення

Наразі є 30 станцій з трьома лініями, та трьома підземними вузлами. Усі станції підземні, більшість мілкого закладення. Експлуатаційна довжина всіх трьох ліній становить 38.1 км. Діють 2 електродепо. Всі райони Харкова мають хоча б по одній станції метро. З початку повномасштабної війни проїзд у метро безплатний.

Схема Харківського метрополітену

Станція «Академіка Барабашова» знаходиться в центрі найбільшого ринку міста

"Київська" є однією з найкрасивіших станцій Харківського метрополітену.

Холодногірсько-Заводська лінія (Холодна гора, Вокзальна, Центральний ринок, Майдан Конституції, Левада, Спортивна, Заводська, Турбоатом, Палац Спорту, Армійська, Імені О.С. Масельського, Тракторний завод, Індустріальна) Перша, й найдовша лінія метрополітену, довжиною близько 17,3 км. Повністю під землею. Станцій всього 13, більше ніж в інших гілок. З них дві з пересадкою: Майдан Незалежності - Історичний музей, і Спортивна - Метробудівників. Лінія була добудована двома чергами (8+5 станцій). Лінія позначена червоним кольором. Гілка обслуговується електродепо ТЧ-1 «Немишлянське». Лінія проходить, можна сказати, "з одного кінця до другого", тобто із заходу в південний схід. Починається у районі "Холодна Гора", потім лінія іде до центру міста, і на решті свого шляху проходить у південний схід, до заводів. Трасування було продумане таким чином, щоб лінія з'єднала між собою: центр міста, кілька залізничних вокзалів, чотири автовокзали, ряд великих промислових підприємств Харкова, центральний ринок, стадіон «Металіст». Лінія обслуговує житлові масиви Холодна гора, Нові будинки, ХТЗ, а також, можна сказати, що вона проходить по двох магістралях міста — вулиці Полтавський Шлях та проспекту Героїв Харкова.

Салтівська лінія (Салтівська, Студентська, Академіка Павлова, Академіка Барабашова, Київська, Ярослава Мудрого, Університет, Історичний музей) Друга за рахунком лінія Харківського метрополітену. Довжина лінії становить 10,2 км. Майже підземна, єдина наземна ділянка це метроміст. На лінії 8 станцій, 2 з переходами: Історичний музей - Майдан Незалежності, і Університет - Держпром. Лінія добудована двома чергами (5+3 станцій). Лінія позначена синім кольором. Гілка обслуговується електродепо ТЧ-2 «Салтівське». Більшість лінії знаходиться у Київському районі. Синя гілка починається з трьох станцій в Салтівському житловому масиві: кінцева «Салтівська», нижче «Студентська» поряд зі корпусами Педагогічного та Фармацевтичного університетів, і «Академіка Павлова» на однойменній вулиці. Потім на черзі станція «Академіка Барабашова», названа на честь Миколи Павловича Барабашова, і розташована прямо у центрі найбільшого міського ринку «Барабашово». Поїхавши через метроміст наступна станція буде «Київська», одна з найкрасивіших станцій Харківського метрополітену. Шоста станція — «Ярослава Мудрого», найглибша у місті, глибиною 35 м. Станція має виходи до юридичного університету імені Ярослава Мудрого та гуртожитку «Гігант». Останні станції знаходяться у центрі міста. Наступна станція знаходиться прямо під майданом Свободи, а названа вона на честь розташованого поруч Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, тобто це станція «Університет». Остання кінцева станція, «Історичний музей» логічно названа на честь Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова, який розташований поряд з виходом зі станції.

Олексіївська лінія (Перемога, Олексіївська, 23 Серпня, Ботанічний сад, Наукова, Держпром, Архітектора Бекетова, Захисників України, Метробудівників) Найновіша, третя лінія Харківського метрополітену. Її довжина становить 11,1 км. Станцій на лінії всього 9, 2 з пересадками: Держпром - Університет, і Метробудівників - Спортивна. Лінія в її сьогоднішньому вигляді була добудована чотирма чергами (5+2+1+1 станцій). Гілка позначена зеленим кольором. На зараз обслуговується електродепо ТЧ-1 «Немишлянське», але ще до війни почали будувати третє електродепо до цієї системи метро: ТЧ-3 «Олексіївське». Більшість лінії знаходиться у Шевченківському районі. Зелена лінія починається у місцевості Олексіївка, де розташовані перші дві станції. Кінцева станція «Перемога» розташована біля Олексіївського ринка, і також є останньою відкритою станцією метро в Україні. А наступна станція «Олексіївська» стала скандально відомою після того, як з'ясувалося, що лавки, які були встановлені на цій станції, коштували загальною вартістю 630 тисяч гривень. Потім лінія проходить до району Павлове Поле, де поряд з однойменним місцевим ринком, розташована станція «23 Серпня». Біля Саржиного Яру знаходиться наступна станція «Ботанічний сад», а південніше стоїть станція «Наукова», виходи якої ведуть до університетів економічного та радіоелектроніки, науково-дослідним інститутам, торговим установам. Далі решта лінії йде по центру міста, перша у списку: «Держпром», названа на честь відомого харківського однойменного хмарочоса поряд. «Архітектора Бекетова» розташована поряд з колишнім особняком архітектора, художнім музеєм і політехнічним інститутом, а станція «Захисників України» патріотично стоїть під майданом Захисників України. Остання кінцева станція «Метробудівників» з її перехідною станцією партнером «Спортивна» розташована біля стадіону "Металіст".

Велосипедом

Велоінфраструктура в місті фактично відсутня. Існують асфальтовані велодоріжки в парку Саржин Яр довжиною близько 2,6 км, що не виконують транспортної функції й використовуються лише для рекреації. Вздовж Харківського шосе існує велодоріжка довжиною 7 км, що з'єднує вулицю Сумську, меморіальний комплекс Слави, селище Жуковського і П'ятихатки. В Харківському лісопарку існують ґрунтові велодоріжки довжиною понад 15 км.

Туристи та гості міста можуть скористатись послугами велопрокатів. Найбільш відомий — veloprokatik.com налічує понад триста велосипедів від гірських до шосейних.

Трамваєм

Ціна і графік руху

Безплатно. Графік руху і місцеперебування трамвая доступне в багатьох застосунках, зокрема EasyWay.

Опис

Трамвайна мережа Харкова є другою за протяжністю в Україні (після Київської). Трамвайні маршрути поєднують основні житлові райони між собою, деякі маршрути проходять через центр. Останнім часом трамвай у місті деградує: демонтуються і закриваються трамвайні маршрути, рухомий склад застарів. Через бойові дії було пошкоджено Салтівське трамвайне депо. З 27 лютого до 15 травня 2022 року трамвайний рух не здійснювався через військові дії. З 16 травня 2022 року трамвайний рух частково відновлений.

Автобусом

Ціна і графік руху

Муніципальні маршрути безплатні, приватні — від 20 грн. Розклад автобусів доступний зокрема в EasyWay.

Опис

Автобуси і маршрутні таксі покривають значну частину міста. Рухомий склад переважно оновлений сучасними, але не місткими автобусами.

Тролейбусом

Ціна і графік руху

Безплатно. Графік руху і місцеперебування тролейбуса доступне в багатьох застосунках, зокрема EasyWay.

Опис

Тролейбуси доступні на багатьох основних магістралях міста. Поєднують, наприклад, аеропорт з центром і Олексіївкою; центр з ХТЗ; центр з Новою Баварією тощо. Рухомий склад переважно сучасний.

Канатна дорога

Канатна дорога. Станція у Центральному парку

Ціна і графік руху

Наразі не працює через повномасштабне вторгнення

Станції

• 15 Станція канатної дороги "Центральний парк" (не працює), біля кінотеатру "Парк".  
• 16 Станція канатної дороги "Павлове Поле" (Верхня, не працює), вулиця Отакара Яроша, 28.  

Опис

Канатна дорога у Харкові поєднує Центральний парк із житловим районом Олексіївка. Окрім прогулянкової, вона виконує і транспортну функцію. Час маршруту в один кінець — 18 хвилин. Висота від 8 до 26 метрів над землею. Введено в дію у 1971 році.

Човен

Ціна

Приблизно 50 грн з людини.

Станції

• 17 Човникова станція "Стрілка", провулок Банний, 1, поряд з Маріїнським мостом. щодня 11:00—19:00. 50 грн з людини. 
• 18 Прокат човнів в Акважурі, вулиця Нескорених, 2. 10:00—20:00. 50 грн з людини. 
• 19 Човникова станція "Ластівка", Сергіївський майдан, біля Лопанського мосту. 11:00—19:00. 50 грн з людини. 

На таксі

Ціни

Таксі — від 30 грн за км.

Опис

Таксі — найпростіший спосіб індивідуального пересування по місту. Поїздка On Taxi у центрі міста (наприклад, між будь-якими двома головними визначними пам'ятками центру міста) зазвичай коштуватиме від 70 до 200 грн, змінюючись у різні години. Позначені таксі, які можна зупинити на вулиці, відносно рідкісні. Серед сервісів таксі, які можна замовити онлайн:

• Bolt (Болт). 
• Uklon (Уклон). 
• Uber (Убер). 
• OnTaxi (ОнТаксі). 
• Opti (Опті). 
• Shark (Шарк). 
• 838. 

Що відвідати

Відомі архітектурні пам'ятки

• 4 Держпром, майдан Свободи, 5. Перший радянський 13-поверховий хмарочос, пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму, одна з трьох харківських висоток, збудована впродовж 1925—1928 років. Одна з найвизначніших та найвідоміших пам'яток міста. Пошкоджена декількома російськими ракетними та авіа ударами. За будівлею також знаходиться район Задержпром'я, де зосереджено багато пам'яток у стилі конструктивізм.  
• 5 Будинок «Слово», вулиця Культури, 9. Житловий будинок у Харкові по вулиці Культури, 9, побудований наприкінці 1920-х років кооперативом літераторів. Тут жили багато визначних діячів української культури, особливо літератури. У травні 1933 року — з арештом мешканця будинку Михайла Ялового починається хвиля репресій проти діячів української культури, мешканців будинку. 33 особи, які тут мешкали, розстріляли, понад 70 — репресували. Будинок також отримав назви «Крематорій» та «Будинок попереднього ув'язнення».  

  

  Будівля художнього училища в стилі українського модерну

• 6 Художнє училище, вулиця Мистецтв, 8. Визначна будівля в стилі українського архітектурного модерну, побудована у 1913 році за проєктом архітектора Костянтина Миколайовича Жукова. Будівля призначена для розміщення харківської художньої школи (нині ХДАДМ) — одного з найстаріших мистецьких закладів України. Будівля художнього училища один з найкращих і найяскравіших прикладів українвського модерну Харкова та України.  

  

  Залопанська пожежна частина

• 7 Залопанська пожежна частина, вулиця Полтавський Шлях, 50. Пожежна частина та історична будівля на Залопані у центрі Харкова. Споруджена у 1845—1857 роках і реконструйована у 1906—1908. Одна з найперших будівель серед пожежних частин в Україні й найстаріша в місті Харкові.  
• 8 Будинок з химерами, вулиця Чернишевська, 79. Історична будівля в центрі Харкова у стилі модерн з елементами англійської готики. Архітектори будівлі Володимир Покровський, Петро Величко прикрасили будинок декількома скульптурами мітичних створінь, за що будинок і отримав таку назву.  
• 9 Особняк Алчевських, вулиця Жон Мироносиць, 13. Колишній особняк видатної сім'ї меценатів, промисловців, мільйонерів, просвітників Алчевських, побудований у 1893 році за проєктом Олексія Миколайовича Бекетова у центрі Харкова на вулиці Жон Мироносиць, 13. Саме тут був встановлений перший в Україні пам'ятник Тарасові Шевченку (1900 рік).  
• 10 Прибутковий будинок Піотровського, Павлівський майдан, 4. Прибутковий будинок поряд з міським ринком було зведено в 1913 році харківським купцем Адамом Піотровським. Будинок виконано у стилі українського модерну, а в ніші головного фасаду вмонтовано один з найстаріших у місті бюстів Тараса Шевченка.  
• 11 Будівля купецького банку, Павлівський майдан, 10. Багатоповерхова будівля, де розміщувався банк, контори й готель, зведена за проєктом харківського архітектора Олександра Ржепішевського та архітектора з Санкт-Петербурга Миколи Васильєва. Споруда виконана у стилі північного модерну, прикрашена великими атлантами, химерними обличчями та іншою ліпниною. Будівля має монолітний залізобетонний каркас. На початку радянсько-німецької війни будівля була спалена, а пізніше постраждала від обстрілів. Відновлена в повоєнний період.  
• 12 Будинок зі шпилем, майдан Конституції, 2. 11-поверховий історичний хмарочос середини XX століття, що займає квартал в історичному центрі міста. Побудований на місці зруйнованих у роки Другої світової війни будівель. Планувалося звести ще декілька подібних хмарочосів на місці старовинних будинків, але, на щастя, план не реалізований. Через боротьбу з надмірностями в архітектурі, що була одним із процесів десталінізації у Радянському союзі, фасад з боку Вірменського провулку виконаний без деталей.  
• 13 Губернаторський палац, вулиця Університетська, 14. Губернаторський палац у Харкові побудований у 1770 — 1777 роках. Автор початкового проєкту точно невідомий, його інколи приписують італійському архітекторові Франческо Бартоломео Растреллі чи московському архітекторові Михайлу Тихменєву. Будував палац міський архітектор Іван Вільянов, а пізніше перший харківський професійний архітектор, родом з Охтирки на Сумщині Петро Ярославський. Побудований за наказом Катерини II спеціально для її приїзду, як шляховий палац, але була тут вона лише раз. Пізніше у будівлі палацу розмістилася резиденція губернатора, а у 1805 році тут розмістився другий в Україні університет.  
• 14 Громадська бібліотека, провулок Короленка, 18. Архітектурна пам'ятка, що розташована у центрі Харкова. Зведена у 1899-1901 роках за проєктом видатного українського архітектора Олексія Бекетова, який виконав роботу безплатно. Будівля виконана у стилі неоренесанс, як і багато інших споруд Бекетова. Всередині бібліотеки збереглися оригінальні інтер'єри: мармурові сходи з кованою огорожею, світловий ліхтар з вітражем (зруйнований російським ракетним ударом у 2022 році), пілястри й ліпнина.  
• 15 Будинок із градусником, вулиця Сумська, 1. Будівля зведена у 1908—1910 роках для російсько-Азійського (раніше Північного) банку та жіночих медичних курсів. Банк замовив проєкт у архітекторів О.К.Шпігеля і М.Ф.Піскунова. А скульптор В.В.Кузнецов виконав на фасаді чоловічу і жіночу скульптури. У 1975 році на будівлі встановили 16-метровий градусник, який став відомим символом міста та місцем зустрічей.  
• 16 Харківське медичне товариство, вулиця Григорія Сковороди, 14. Побудована у 1913 році для Харківського медичного товариства за проєктом Олексія Миколайовича Бекетова, який поєднав у будівлі елементи класицизму та модерну. Між куполом стоять грифони, які підтримують декоративні вази.  
• 17 Провіантський склад, провулок Мар'яненка, 4/1. Історична, кам'яна споруда в історичному центрі Харкова, вибудувана у 1785—1787 роках в стилі класицизм. Автор проєкту Петро Ярославський. Одна з найстаріших споруд у місті Харкові, що збереглися. Двоповерхова споруда Провіантського магазина в Харкові первісно призначалась для збереження збіжжя. Декор фасадів надзвичайно спрощений, головний фасад прикрашають неглибокі напівциркульні арки, вікна та карниз. Наразі використовується як крамниця «АТБ».  
• 18 Прибутковий будинок Академіка Потебні, вулиця Дівоча, 3, 5. Дві житлові будинки, виконані в цікавому цегляному стилі, побудовані для Потебні.  
• 19 Забудова вулиці Дарвіна. Вулиця Дарвіна, до 1920-х Садово-Куликівська — одна з найвідоміших туристичних вулиць у центрі Харкова. На ній зосереджено багато визначних пам'яток у різних стилях, будиноки Рижових (будинок Архітекторів), Чарльза Блекі, Дмитра Алчевського, Олексія Бекетова, Миколи Синельникова тощо.  
• 20 Прибутковий будинок «Саламандра», Сумська вулиця, 17 і Римарська вулиця, 22. Шестиповерхова будівля, збудована у 1914—1916 році, з головним фасадом на вулиці Сумській і другорядним на Римарській. Прибуткова будівля страхового товариства «Саламандра» збудована на основі конкурсного проєкту учнів Петербурзької академії мистецтв М. В. Редькіна та Д. М. Бердникова. Проєкт був удосконалений досвідченим архітектором Миколою Верьовкіним. Фасад будівлі вирішено в стилі неокласицизму, прикрашений ліпниною, скульптурами, бюстами, щитами із зображенням саламандр.  
• 21 Особняк Василя Кричевського, вулиця Котляревського, 14. На Москалівці у Харкові розташований власний особняк Василя Григоровича Кричевського, українського художника, архітектора, графіка, автора герба Української Народної Республіки (Тризуба). Творець нового українського стилю в архітектурі — Українського архітектурного модерну. В Харкові Василь Кричевський також звів декілька будівель.  
• 22 Особняк Миколи Міхновського, вулиця Конторська, 21. Цей будинок поруч із набережною не викликає ніяких особливих почуттів в плеяді пишної забудови Конторської вулиці. Однак його перший власник і мешканець — одна із найважливіших постатей історії України та Харкова. Тут жив Микола Іванович Міхновський — адвокат, публіцист, ідеолог українського самостійництва, перший представник і засновник українського націоналізму, діяч Української Народної Республіки й організатор українського війська, прихильник дерусифікації та автокефалії Православної церкви в Україні. В дворі по Кліщивському провулку у 1912 році він видавав україномовну газету Сніп про культурні події Харкова та Слобожанщини.  
• 23 Садиба Павлових, вулиця Полтавський Шлях, 13. Двоповерхова будівля в історичному центрі Харкова, на вулиці Полтавський шлях, збудована в 1832 році за проєктом архітектора Андрія Тона. Збудована для Єгора Павлова, онука купця Ісаї Павлова, власника торгового будинку Павлова на Павлівському майдані. 6 липня 2022 року о 00:20 Росія випустила декілька ракет по Харківській області, а одна з них влучила у будинок. Внаслідок попадання зруйновано 30 % будівлі, відновлення не планується.  
• 24 Головпоштамт, Привокзальний майдан, 2. Будівля побудована у 1927—1929 роках[4][5], після архітектурного конкурсу, за проєктом Аркадія Мордвінова (1896—1964). У попередні роки були плани побудувати на цій ділянці комплекс Держпрому, який врешті звели на майдані Свободи в центрі міста. Головпоштамт є одним із найкращих зразків харківського конструктивізму.  
• 25 Будинок «Табачник», проспект Незалежности, 1. Історична будівля епохи конструктивізму в центрі Харкова. До проєктування одного з будинків прямо за Держпромом запрошують харківського архітектора єврейського походження Олександра Захаровича Когана. Він разом з архітектором П. М. Фроловим створюють проєкт 5-поверхового житлового будинку. У 1927 році розпочинається його зведення, ймовірно, житловим кооперативом «Табачник», від якого будинок і отримав назву. 1931 року будинок був зданий в експлуатацію. Споруда, як і багато інших будинків Задержпром'я, які обов'язково слід відвідати, є однією з цікавих пам'яток харківського конструктивізму.  
• 26 Особняк Дмитра Багалія, вулиця Багалія, 9. Дмитро Іванович Багалій — відомий український історик, філософ та громадський діяч, один із фундаторів, академік Української Академії Наук, ректор Імператорського Харківського університету, мер Харкова. Він також є автором єдиної фундаментальної праці з історії Харкова "Історія м. Харкова за 250 років його існування. 1905 рік" та праці "Історія Слободської України". На сучасній вулиці Багалія він у 1899 році він звів для себе власний будинок, який досі належить сім'ї Багаліїв.  
• 27 Особняк Миколи Сомова («Пряничний будинок»), вулиця Максиміліанівська, 11. Цікавий казковий особняк на старовинній харківській вулиці, який колись мав ще й башту, був побудований у 1900 році для професора Харківського університету, дворянина Миколи Миколайовича Сомова. Автором проєкту є архітектор Олексій Миколайович Бекетов.  
• 28 Будинок харківської НК, вулиця Михайля Семенка, 16. Цей, на перший погляд, непоказний будинок має досить криваву історію. Він був побудований як прибутковий у 1910-х роках. Після приходу більшовицької влади будівля націоналізована, мешканці виселені, а приміщеннях розмістилася Харківська губернська Надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією та саботажем. Вона відома своїми звірствами над звичайними людьми, яких після катувань, радянські вбивці скидали у яр у дворі будівлі. Сьогодні це знову житловий будинок, про історію якого вже нічого не нагадує.  
• 29 Комерційне училище, вулиця Григорія Сковороди, 77. Будівля комерційного училища ім. Імператора Олександра ІІІ є першою реалізованою будівлею авторства Олексія Миколайовича Бекетова. Вона була побудована у неоренесансному стилі в 1891—1893 роках. Зараз це головний корпус Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.  
• 30 Гуртожиток «Гігант» («Гіга́нт» або ко́мплекс студе́нтських гурто́житків «Гіга́нт», або ко́мплекс пролета́рського студе́нтства «Гіга́нт», або «Буди́нок пролета́рського студе́нтства № 1»), вулиця Григорія Сковороди, 79. Комплекс пам'яток архітектури епохи конструктивізму та гуртожиток НТУ «ХПІ» в історичному центрі Харкова, збудований впродовж 1929—1931 років за проєктом архітекторів Олександра Георгійовича Молокіна та Г. Д. Іконнікова. Є однією з найбільших будівель цього стилю в Харкові. Реконструйована у 1950-х роках з частковою зміною фасаду.  
• 31 Прибутковий будинок Бойка, вулиця Мироносицька, 44. Цей будинок є однією з найвизначніших будівель в стилі українського архітектурного модерну в Харкові, який спотворений радянською надбудовою. Він побудований у 1912 – 1914 роках за проєктом відомого архітектора Сергія Тимошенка. У під'їзді збереглися розписи Миколи Самокиша в українському стилі. У 1930-х роках будинок надбудований і втратив цікаву башту. Через це втрачена загальна композиція.  
• 32 Будівля Харківської обласної державної адміністрації, вулиця Сумська, 64. Відома адміністративна будівля та архітектурна пам'ятка у центрі Харкова, побудована у 1951—1954 роках у стилі неокласицизм на місці знищеної у роки Другої світової будівлі обкому. 1 березня 2022 року в будівлю влучили дві російські ракети, внаслідок чого була зруйнована значна її частина. 13 листопада 2023 Олег Синєгубов повідомив кількість загиблих після розбору завалів, яка становить 44 людини, щонайменше 35 отримали поранення.  
• 33 Жіноча недільна школа Христини Данилівни Алчевської, вулиця Жон Мироносиць, 9. Будівля побудована у 1896 році відомим українським архітектором Олексієм Бекетовим для Харківської жіночої недільної школи. Школа для навчання грамоти й загальної освіти дорослих, заснована 1862 року українською педагогинею Христиною Алчевською. Проіснувала понад 50 років. З 1862 по 1870 школа працювала нелегально. Попри офіційні заборони, Алчевська пропагувала в своїй школі українську мову, народні пісні, творчість Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського й інших класиків української літератури. У діяльності Харківської жіночої недільної школи брали участь визначні вчені й педагоги: Дмитро Багалій, Микола Сумцов, Микола Корф, Борис Грінченко та інші.  
• 34 Анатомічний театр Харківського жіночого медичного інституту, Скрипниківський узвіз, 8. Колишня громадська будівля у Харкові, збудована за проєктом академіка архітектури Олексія Бекетова у 1910—1911 роках як анатомічний театр для Харківського жіночого медичного інституту. В анатомічному театрі проходили лекції та анатомічні роботи, зокрема, студентки вивчали будову людського тіла, викладачі проводили розтини та вчили робити розрізи. Також був анатомічний музей. З середини 2000-х років покинута та занедбана будівля, забита дошками.  
• 35 Одноповерхова садиба ХVIII століття (т.з. Будинок Урюпіна), вулиця Римарська, 4. Цей одноповерховий будинок є найстарішою збереженою житловою спорудою міста. Будинок збудовано наприкінці XVIII століття. За легендою, з 1799 по 1805 рік власником будівлі був міський голова Харкова Єгор Урюпін. Однак насправді він тут ніколи не жив, а його реальний будинок зберігся і розташований поруч на Римарській, 8.  
• 36 Палац культури «Залізничник» (Палац робітника), вулиця Велика Панасівська, 83А. Це одна з найвизначніших пам'яток харківського конструктивізму, побудована у 1927—1932 роках за проєктом архітектора Олександра Дмитрієва. Дуже цікавою є композиція головного фасаду у вигляді хвилястої поверхні. 18 серпня 2022 року унаслідок ракетного обстрілу Харкова російські військові знищили Палац культури «Залізничник». За даними Харківської обласної прокуратури, в результаті цього сталося займання на площі 4200 кв. м. Розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 438 Кримінального Кодексу України (порушення законів і звичаїв війни). Станом на березень 2025 року палац досі не законсервований та продовжує руйнуватися.  
• 37 Харківський іподром, майдан Іподрому, 2. Харківський іподром був заснований у 1848 році на Кінному майдані. На початку ХХ століття він перемістився у Нагірний район, на сучасний майдан Іподрому, де у 1914 році за проєктом архітектора Здислава Юліановича Харманського було зведено нову будівлю, що нагадує замок. Споруда виконана в стилі романтичного модерну, а побудована із білої цегли харківського товариства "Силікат", завод якої зберігся на Основі й використовується як школа.  
• 38 Завод барона Едварда Фердинанда Берґенгейма (Завод Едуарда Берґенгейма), вулиця Велика Панасівська, 67. Завод цегли, керамічних і теракотових виробів був заснований у Харкові вихідцем з міста Або (зараз Турку), інженером, бароном Великого князівства Фінляндського Едвардом Фердинандом Берґенгеймом у 1876 році. Це був перший і єдиний такий завод на всю Україну. Його продукцію можна побачити у Держпромі, Шарівському палаці, багатьох соборах і церквах, будинках, спорудах Харкова, України та за кордоном. Будівлі заводу, як прибутковий будинок в модерному стилі, так і заводські споруди, зведені за проєктом власника у 1890 році, збереглися, хоч і знаходяться у поганому стані.  
• 39 Майдан Конституції. Центральний майдан Харкова, що виник разом із заснуванням міста, навколо фортеці. Кілька разів змінював назву. Майже кожен будинок на майдані Конституції є архітектурною пам'яткою. Тут розташована Харківська міська рада та інші центральні міські органи влади.  
• 40 Майдан Свободи. Один із центральних майданів міста Харкова. Займає шосте місце за величиною у Європі та дванадцяте у світі. Ансамбль майдану включає багато визначних споруд: Держпром, Дім Проєктів (головний корпус університету), Дім Кооперації, Готель «Харків», будинок рад (будівля обладміністрації) та ін.  

Пам'ятники

Пам'ятник Василеві Каразіну, один з найстаріших у місті

• 41 16-метровий пам'ятник Тарасу Шевченка, вулиця Сумська, сад Шевченка. Пам'ятник українському поетові, письменнику, митцю і мислителю Тарасові Григоровичу Шевченку в місті Харкові, один з найкращих і найвідоміших зразків монументальної Шевченкіани у світі. Є одним із символів міста, визначною міською монументальною пам'яткою І-ї половини ХХ століття.  
• 42 Пам'ятник гарматам Слобідсько-Української губернії, майдан Конституції. Гармати Слобідсько-Української губернії, що охороняли Харків від кримських та ногайських татар у XVII столітті. Були встановлені як пам'ятник у 1820-х роках перед Будинком Дворянського зібрання (зруйнований) на майдані Конституції (тоді Миколаївському), що робить їх найстарішим пам'ятником міста, що зберігся (до цього був пам'ятник заснуванню Харкова, що існував з 1785 по 1920-ті роки).  
• 43 Пам’ятник Василеві Каразіну, майдан Свободи, 4. Пам'ятник видатному українському вченому-просвітнику, винахіднику, громадському діячеві, засновнику першого у східній Україні університету (1805) Василю Каразіну в центрі Харкова. Пам'ятник є одним із перших у Харкові після пам'ятнику заснуванню міста (XVIII століття, демонтований у 1920-х), пам'ятнику Шевченкові (1901 рік, нині знаходиться у музеї Шевченка у Києві) та пам'ятника Пушкіну (1904 рік, демонтований у 2022). Нині є найстарішим пам'ятником Харкова, що зберігся у місті.  
• 44 Пам’ятник Миколі Гоголю, Театральний майдан. Бронзове погруддя-пам'ятник українському письменнику Миколі Гоголю, встановлений у 1909 році на Театральному майдані напроти Харківського академічного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка. Один з найстарших пам'ятників Харкова.  
• 45 Танк Mark V, майдан Конституції. Англійський танк Mark V, встановлений як пам'ятник в історичному центрі Харкова у 1938 році. Спочатку було встановлено два танки: так званий «композит» з лівим та правим розташуванням гармати (відповідно правий та лівий танки танкового взводу). Другий пам'ятник розташовувався на Сергіївському майдані та був втрачений у 1943 році або дещо пізніше.  
• 46 Пам'ятник Олексієві Бекетову, вулиця Сумська, 40. Пам'ятник видатному українському архітектору і педагогу, заслуженому діячеві мистецтв УРСР (1941) О. М. Бекетову було урочисто відкрито 22 серпня 2007 року. Автори — скульптор Сейфаддін Гурбанов та архітектор Юрій Шкодовський. На церемонії відкриття був присутнім також онук архітектора Федір Рофе-Бекетов. На вулиці Чорноглазівській встановлений ще один пам'ятник Бекетову, але там він стоїть.  
• 47 Пам'ятник Олексію Алчевському, вулиця Чернишевська, сквер Перемоги. Бюст-пам'ятник видатному меценату Олексію Алчевському, встановлений 23 серпня 2004 року у сквері Перемоги на розі вулиць Чернишевської та Жон Мироносиць. Пам'ятник є подарунком міста Алчевська до святкування 350-річчя заснування Харкова. В Алчевську встановлений такий самий пам'ятник.  
• 48 Пам'ятник 50-й паралелі, сад Шевченка, з боку вул. Сумської. Пам'ятний знак у Харкові, що символізує, що місто є найбільшим на 50-й паралелі північної широти. Встановлений у Міському саду ім. Шевченка по лінії проходження 50-ї паралелі північної широти у 2010 році.  
• 49 Пам'ятник Петрові Сагайдачному, Гімназійна набережна. Пам'ятник українському гетьманові Петру Конашевичу-Сагайдачному. Оригінально пам'ятник було встановлено 14 червня 2008 року Севастополі. Демонтований російськими окупантами 25 квітня 2014 року. За зверненням міської влади Харкова був перевезений до нашого міста, де встановлений на набережній.  
• 50 Пам'ятник Незалежности, Пам'ятник Незалежності (Харків). Пам'ятник, встановлений на честь проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року у місті Харкові на майдані Конституції. Був урочисто відкритий 22 серпня 2012 року напередодні 21-ї річниці Незалежності держави та Дня міста Харкова (святкується 23 серпня).  
• 51 Пам'ятник Миколі Скрипнику, вулиця Григорія Сковороди, 31. Пам'ятник українському радянському партійному діячеві, автору "Харківського" правопису української мови ("Скрипниківка"), провідникові українізації, репресованому 1933 року, М. О. Скрипнику було встановлено 1969 року. Автори — скульптор М. Ф. Овсянкін та архітектор В. Г. Гнєздилов  
• 52 Пам'ятник Григорію Квітці-Основ'яненку, вулиця Григорія Квітки-Основ'яненка. Пам'ятник українському письменнику, харківцю Григорієві Квітці-Основ'яненку встановлено 19 жовтня 1993 року до 215-річчя з дня народження діяча. Бронзову фігуру письменника, зображеного з пером і папером в руках створили скульптор С. А. Якубович та архітектор Ю. М. Шкодовський  

Релігійні споруди

Благовіщенський катедральний собор

• 53 Покровський собор (1689), вулиця Університетська, 8. Найстаріша будівля міста. Кам'яна будівля Покровського собору була побудована козаками за межами тодішніх кордонів фортеці, поблизу її північної стіни, в 1689-му замість дерев'яної Покровської церкви (відомої ще з 1659 року). У тому ж 1689 році храм освячений митрополитом Авраамом. Храм виконано у стилі українського (козацького) бароко.  
• 54 Собор Успіння Пресвятої Богородиці (1777), вулиця Університетська, 11. Найстаріший храм Харкова. Собор заснований у середині XVII століття, а сучасна будівля зведена в 1771—1777 роках за кошти духівництва і харків'ян. Дзвіниця собору до 2006 року була найвищою будівлею міста (89,5 м.). Храм зведено у стилі бароко, а дзвіницю у стилі класицизм.  
• 55 Благовіщенський собор (1901), Благовіщенський майдан, 1. Найбільший кафедральний храм Східної Європи, побудований впродовж 1888—1901 років у неовізантійському стилі з цікавим оформленням мурування різними кольорами. Перша церква в ім'я Благовіщення Пресвятої Богородиці заснована близько 1655 р., одночасно з Миколаївською та Різдвяною.  
• 56 Собор Успіння Пресвятої Діви Марії (1892), вулиця Гоголя 4. Римо-католицький костел, побудований у неоготичному стилі в 1887—1892 роках за проєктом харківського міського інженера Болеслава Михайловського. Будівля має базилікальну форму, високу готичну дзвіницю з круглим вікном-розеткою в другому ярусі, увінчану шпилем.  
• 57 Харківська хоральна синагога (1913), вулиця Григорія Сковороди, 12.. Сучасна Харківська синагога зведена на місці синагоги в класичному особняку кінця XVIII ст. за проєктом архітектора Валентина Августовича Фельдмана у 1912—1913 роках. Будівля заввишки 42 м заввишки й 50 метрів завдовжки. Дизайн будівлі виконаний у романо-готичних, неоготичних та неомавританських формах та нагадує величезні стіни стародавньої Палестини.  
• 58 Караїмська кенаса (1893), вулиця Кузнечна, 24. Перша харківська кенаса з'явилася в 1853 році у Подільському провулку, в колишньому будинку Ізмайлових. На побудову окремої будівлі караїмської кенаси внесли кошти 36 караїмських сімей. Сучасна кенаса була побудована в 1891-1893 році за проєктом архітектора Бориса Покровського на розі Подільського провулку та Кузнечної вулиці.  
• 59 Троїцька церква, провулок Троїцький, 3. Церква побудована у 1857—1862 за проєктом Андрія Тона – першого харківського міського архітектора, який звів схожу церкву, але без дзвіниці, у сучасному Молодіжному парку. Дзвіниця цієї церкви (пров. Троїцький) була знесена у радянські роки, а нещодавно була відновлена в історичному вигляді.  

Мечеті

• 60 Соборна мечеть (ІКЦ "Бісмілля"), вул. Ярославська, 31. Перша мечеть на цьому місці була збудована ще у 1906 році завдяки зусиллям місцевої татарської громади. У 1936 році радянська влада зруйнувала мечеть. Відбудова відбулася лише через багато років, після відновлення незалежності України. Нову сучасну будівлю мечеті було відкрито у 2006 році. П’ять разів на день тут відбуваються обов’язкові молитви. Щоп’ятниці проходить джума-намаз (п’ятнична проповідь) арабською та українською/російською. Проводяться уроки з вивчення Корану, арабської мови, ісламської етики. Мечеть — центр культурного й релігійного життя мусульман Харкова, тут святкують Рамадан, Ід аль-Фітр, Ід аль-Адха. Громада мечеті — це не тільки харківські татари, а й мусульмани з інших країн: студенти з Близького Сходу, Північної Африки, Туреччини, Азербайджану, Центральної Азії. Ця мечеть стала символом мусульманської громади Харкова й прикладом мирного співіснування культур і релігій. Під час війни мечеть не раз допомагала волонтерам і стала одним із осередків гуманітарної допомоги. (оновлено кві 2025)
• 61 Ісламський культурний центр «Аль-Манар», пров. Селищний, 2, ☎ +38 (057) 731-95-19, fax: +38 (057) 731-95-18, e-mail: al-manar@arraid.org. «Аль-Манар» — це не просто мечеть, а цілий ісламський культурний центр, який виконує релігійну, освітню та соціальну функції для мусульман Харкова та регіону. Центр було відкрито на початку 2000-х років, і він швидко став важливим осередком для мусульманської громади міста, особливо для студентів з-за кордону. Громада Аль-Манару дуже інтернаціональна: тут моляться і спілкуються мусульмани з України, Туреччини, Єгипту, Йорданії, Сирії, Іраку, Пакистану, Африки, Центральної Азії. Особливо багато тут студентів іноземців з харківських вишів. У даному ІКЦ є: проста, але простора мечеть із молитовним залом для чоловіків; окрема зона для жінок; кімнати для занять, конференц-зал; невелика бібліотека, де можна почитати релігійну літературу арабською, українською, російською. Назва "Аль-Манар" (المنار) перекладається з арабської як "Маяк". Це символ того, що центр прагне бути джерелом знань, світла і моральної опори для мусульманської громади Харкова. (оновлено кві 2025)
• 62 Центральна мечеть «Аль-Баракят», пров. Цигарівський, 8/10, ☎ +38(093)135-47-46, +38(066)420-84-16. "Аль-Баракят" — це відносно невелика мечеть та духовний центр для частини мусульманської громади Харкова. Вона розташована у центральній частині міста, поруч із житловими кварталами. Мечеть «Аль-Баракят» об’єднує переважно харківських татар, а також мусульман з інших країн, зокрема студентів. Це місце часто обирають люди, які цінують більш затишну, "домашню" атмосферу. Мечеть не є великою за розміром, має простий класичний ісламський стиль. Є розділення молитовних зон для чоловіків та жінок. Усередині — стримане оздоблення з мінімалістичним декором. «Аль-Баракят» у перекладі з арабської означає "Благословення" — назва символізує духовне наповнення і добрі справи, на які налаштована громада мечеті. (оновлено кві 2025)
• 63 Мечеть «Сунна», вул. Академіка Барабашова, 36А. Мечеть «Сунна» — одна з важливих релігійних споруд для мусульманської громади Харкова, розташована на Салтівці — одному з найбільших районів міста. Ця мечеть пов’язана з мусульманською релігійною громадою, яка орієнтується на сунітський іслам. Вона є місцем не тільки для молитви, але й для навчання, спільних заходів та свят. До мечеті «Сунна» належать мусульмани різних національностей — як українці, так і іноземці (особливо студенти та молодь). Тут панує тепла, відкрита атмосфера для нових прихожан. На початку повномасштабного вторгнення РФ мечеть постраждала під час обстрілів Салтівки у 2022 році. Частину будівлі було пошкоджено, але громада змогла частково відновити приміщення. Сама мечеть — це скромна будівля без високого мінарету. Є молитовна зала, жіноча зона, класи для навчання. Простий інтер'єр, зручний для спільних і релігійних заходів. Назва мечеті — «Сунна» — це посилання на пророчий шлях у ісламі, а сама громада зосереджена на традиційному сунітському розумінні віри. Певний час імамом мечеті був Артур Абу Ібрагім (Артур Якубов), що загинув 2024 року під час бойових дій. (оновлено кві 2025)

Меморіали і Некрополі

• 64 Меморіал жертвам Голодомору, За окружною дорогою. Меморіальний комплекс пам'яті Жертв Голодомору було урочисто (за участі Президента України В. А. Ющенка) відкрито 19 листопада (День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій) 2008 року. Автор — О. М. Рідний. Пошкоджений російськими атаками.  
• 65 Пам'ятний хрест жертвам Голодоморів, Молодіжний парк. Пам'ятний хрест Жертвам Голодомору встановлено 4 жовтня 1989 року. Це перший такий пам'ятний знак. Він від встановлення мислився як тимчасовий до спорудження меморіального комплексу.  
• 66 Меморіальний комплекс Слави, Харківське шосе. Меморіал-поховання жертв Другої світової війни. Знаходиться у харківському лісопарку.  
• 67 Меморіал жертв тоталітаризму (тимчасово закритий), Харківське шосе. Меморіал-поховання жертв радянських репресій. Знаходиться у харківському лісопарку.  
• 68 Дробицький яр (тимчасово закритий), в кінці проспекту Героїв Харкова. Урочище, відоме як місце масових розстрілів цивільного населення, переважно євреїв, що здійснювалися нацистськими окупаційними військами у 1941-1942.  
• 69 Парк Пам'яті, вулиця Академіка Павлова. Меморіальний парк в історичному районі Тюринка. У 1960-х роках, на місці колишнього єврейського цвинтаря, був споруджений Комсомольський парк. У 1980-90-х було знайдено людські рештки. Встановлено, що тут також поховано 7 тисяч жертв політичних репресій та невідома кількість жертв Голодомору, в тому числі й діти. На місці поховань у 1990 році встановлено пам'ятний камінь. 22 березня 1990 року, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 71, паркові надано статус місця поховання жертв політичних репресій. А у 2007 році назва "Комсомольський" замінена на "парк Пам'яті".  

Некрополі в Харкові фактично відсутні, радянський період пережели лише декілька могил визначних містян у наступних кладовищах. Всі інші поховання, зокрема навіть деяких відомих людей, були знищені без перепоховання.

• 70 Івано-Усікновенське кладовище (Молодіжний парк), між вулицями Алчевських і Григорія Сковороди. Найвідоміший некрополь Харкова, місце спочинку відомих харківців XIX — початку XX ст.. Тут були поховані Микола Хвильовий, сім'я Алчевських, Шульженків, харківські творці, політики й діячі. Збереглися могили Петра Петровича Гулака-Артемовського, Марка Лукича Кропивницького, Сергія Івановича Васильківського і декілька інших  
• 71 Лютеранське кладовище (Міське кладовище № 2), між вулицями Алчевських і Григорія Сковороди. Некрополь на території Харкова, який складається з двох частин, розділених Журавлівським узвозом. Традиційно служить для поховання найбільш заслужених харків'ян. Південна частина старіша, є нині найдавнішим серед наявних кладовищ Харкова. Тут збереглися могили іноземців, бо це було кладовище для поховань людей не православного віросповідання. У радянські часи тут поховано також декілька визначних харківців: Бокаріус, Гіршман, Левицька тощо. Також сюди перенесено (ймовірно, без решток) надгробок Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка. Тут також збереглася цвинтарна лютеранська каплиця початку ХХ століття, перетворена на сторожку.  
• 72 Міський цвинтар №13 (закрите), вулиця Григорія Сковороди. Кладовище було засноване у ІІ половині ХХ століття. Сюди було перенесено декілька могил визначних харківців з інших міських цвинтарів. Зараз тут поховані сім'я Алчевських (крім Олексія, його могила знищена), Багалій, Сумцов, Бекетов, Потебні, Корнієнко, Погорєлов, Бурачек, Синельников, Воробйов тощо.  

Чим зайнятись

Музеї

Харківський історичний музей

Наразі більшість музеїв Харкова закрита через повномасштабне вторгнення. 3 музеї та 2 галереї на території міста продовжують працювати:

• 2 Музей керамічної плитки та сантехніки (безплатно), проспект Героїв Харкова, 257а, салон керамічної плитки. Фонд експонатів налічує понад 1000 експонатів. Основа експонатів — плитка. Більша частина керамічних плиток є від Товариства барона Берґенгейма. Збережені також зразки плитки промислового мистецтва Василя Кричевського. У зберіганні наявна цегла, італійські та іспанські декоративні фризи — ХХ століття, із застосуванням ручної праці.  
• 3 Харківський літературний музей (тимчасово закритий після російського удару. Детальніше на сайті), вулиця Багалія, 6. Музей знайомить з художньою літературою, з історією літератури на Слобожанщині, із сучасною літературною теорією. Виставки та освітні програми Літературного музею показують, як література впливає на життя людей, як вона акумулює у собі культурний досвід різних спільнот.  
• 4 Музей видатних харків'ян ім. К. І. Шульженко (вартість квитка 50 грн. Для дітей, підлітків 25 грн), провулок Селищний, 1. Музей названий на честь співачки Клавдії Шульженко, тут зберігається багато експонатів та реліквії, пов'язані з нею. У музеї проводяться вечори пам'яті та поезії.  
• 5 Галерея АВЕК та Feldman MUSEUM (безплатно), вулиця Сумська, 72 (тимчасово). Приватна галерея, де проходять заходи, а також регулярні виставки на різну тематику з експонатами з різних частин світу.  
• 6 Харківська муніципальна галерея, вулиця Чернишевська, 15, ☎ +380 57 706 1620. Муніципальна галерея у центрі міста, де проходять різноманітні виставки й події.  

Парки

Круглий сквер на майдані Свободи

• 7 Сад імені Тараса Шевченка, вулиця Сумська, 35. Ботанічна пам'ятка природи у центрі міста Харкова, один з найстаріших парків України й найстаріший у місті. Закладений він був са́ме як Університетський сад у 1804—06 роках, створювався у пейзажному (англійському) стилі. На території саду встановлено декілька пам'ятників, зокрема, відомий пам'ятник Т.Г.Шевченку.  
• 8 Центральний парк, вулиця Сумська, 81. Міський парк Харкова. Розташований на площі понад 130 га. На території парку розташовані десятки атракціонів, декілька невеликих сцен, кінотеатр «Парк», дитяча залізниця, підвісна канатна дорога, тенісні корти тощо.  
• 9 Харківський зоопарк, вулиця Сумська, 35. об'єкт природно-заповідного фонду Харкова загальнодержавного значення. Заснований у 1895 році. Найстаріший зоопарк України.  
• 10 Саржин Яр, проспект Науки, 40. Балка (яр), пам'ятник природи місцевого значення, відомий джерелом мінеральної води, завдовжки понад 12 км з пологими схилами. Парк підходить для відпочинку чи пікніку, єдиний з центральних парків міста, де дозволено ходити по більшості газонів.  
• 11 Харківський ботанічний сад (наразі лише за записом), вулиця Клочківська, 52. Об'єкт природно-заповідного фонду м. Харкова загальнодержавного значення, найстаріший ботанічний сад України. Заснований у 1804 р. Кількість видів флори становить понад 2000.  

Театри

Харківський академічний український драматичний театр, де працював театр «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса

• 12 Харківський національний академічний театр опери і балету імені М. В. Лисенка, вул. Сумська 25, ☎ +380 572 473043.  
• 13 Харківська обласна філармонія, вулиця Римарська 21.  
• 14 Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка, вулиця Сумська, 9.  
• 15 Харківський академічний драматичний театр імені Квітки-Основ'яненка, вулиця Чернишевська, 11.  
• 16 Харківський державний академічний театр ляльок імені В. А. Афанасьєва, майдан Конституції, 24.  
• 17 Харківський академічний театр музичної комедії, вулиця Благовіщенська , 32.  
• 18 Харківський театр для дітей та юнацтва, вулиця Полтавський шлях, 18.  
• 19 Кіноконцертна зала «Україна», вулиця Сумська, 35.  

Свята і події

• Різдво та Новий рік (6, 25, 31 грудня-1 січня). До різдвяних свят місто прикрашають святковою ілюмінацією, скульптурами, ялинками тощо, на вулиці Григорія Сковороди та Сумській працює «зоряне небо». Найцікавіші фотозони розташовані у центрі міста: майдані Конституції, Сумській вулиці, саду Шевченка, майдані Свободи, Центральному парку. До повномасштабного вторгнення основні масові заходи проходили на майдані Свободи. Там встановлювалася велика ялинка, працювала ярмарка, атракціони, льодова ковзанка тощо. Після початку широкомасштабної війни святкування перемістилося на станції метрополітену. Головна ялинка міста, а також масові заходи, були на станції Університет під майданом Свободи. Інші станції прикрашалися ялинками та різними інсталяціями.
• День міста (23 серпня). Цей день проходить по-особливому святково та весело. Декоруються вулиці, працює ілюмінація, на майданах Свободи, Конституції та у міських садах і парках проходять спортивні змагання та концерти.
• День Незалежности України (24 серпня). У цей день відбуваються урочисті покладання квітів до монументів Незалежности України, а ввечері, на майдані Свободи, проводяться концерти.
• День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років (8 травня). До повномасштабного вторгнення проходила виставка військової техніки, а також урочисте покладання квітів до Меморіалу Слави в Лісопарку
• До повномасштабного вторнення у місті також відбувалися різноманітні фестивалі: міжнародний фестиваль класичної музики KharkivMusicFest, «Самі Собі Фест» та інші.

Що купувати

Інтер'єр кондитерської крамниці «Ведмедик», що зберігся з початку ХХ століття

В місті виготовляють різнобарвне багатошарове бісквітне печиво, відоме як «Харківське» або ж «Союзне». Воно є одним із найпопулярніших кондитерських виробів Харківщини й традиційним гостинцем міста. Печиво первісно виготовляли на фабриці «Бісквіт-Шоколад», але тепер його виробництвом займаються харківські підприємства: «Волхов», «Добрий смак», ХЗПТ. Слід відвідати також фірмову крамницю солодощів корпорації «Бісквіт-Шоколад» 1 «Ведмедик», майдан Конституції, 11. , де окрім купівлі фірмових солодощів, можна поглянути старовинні інтер'єри магазину фабрики Жоржа Бормана.

Поруч із Благовіщенським (Центральним) ринком працює 2 Ринок старих речей (барахолка), Ботанічна набережна. Тут можна придбати старовинні речі, книги, монети тощо. Поруч, в провулку Класичному, існує 3 Книжкова балка, провулок Класичний. , яка, однак, останнім часом стає все менше.

Якщо вас цікавить художнє мистецтво, слід завітати до Соборного скверу і скверу Вічний вогонь, що поруч. Там розташувалася 4 Художня торгівня, Соборний сквер, сквер Вічний Вогонь. , де можна придбати картини місцевих художників з пейзажами Харкова, України, світу, натюрморти, розписаний посуд та декор, прикраси.

Де поїсти

Традиційними харківськими закладами, які слід відвідати у місті є мережа ресторанів швидкого харчування 1 Буфет. , де готують відому харківську «піцу», салати, перші страви, напої тощо. Також в саду Шевченка розташований відоме 2 Кафе-морозиво Кристал, вулиця Сумська, 35. , засноване у 1960 році. Серед харківців також популярне морозиво з кафе 3 Глорія, вулиця Григорія Сковороди, 21/23. , а також тістечка і десерти з мережі 4 Кулиничі. На Подолі розташований ще один відомий заклад 5 Пельменна, вулиця Кооперативна, 26. , де з 1982 року готують і подають пельмені й вареники. Окрім цих закладів у всіх куточках міста є безліч закладів швидкого харчування, ресторанів та кафе.

Де розважитись

• ТРЦ Нікольський, вулиця Григорія Сковороди, 2а. 
• ТРЦ Дафі, вулиця Героїв Праці 9. 
• ТРЦ Французький бульвар, вулиця Академіка Павлова, 44Б. 

Де зупинитись

Дешево

• 1 Mirax Boutique Hotel, пр. пр. Героїв Харькова 86-A (м. Захистників України), ☎ +380 (93) 360-09-79, e-mail: info@mirax-hotel.com.ua. Розташувавшись в історичному центрі міста, бутік-готель «Mirax» став перлиною стилю і комфорту. У нашому готелі ви не знайдете жодного схожого номера. Кожен з них є унікальним та неповторним.

  Не дарма, серед усіх готелів Харкова наш готель Міракс вважається одним з кращих. Багато хто думає, що бездоганний сервіс вони можуть знайти тільки за кордоном. Але більшість наших клієнтів підтверджують, що серед готелів Харкова, наш готель може надати послуги VIP-сервісу за помірну плату. Обравши наш готель, ви по-справжньому відчуєте домашній затишок і комфорт, а також усю привітність та гостинність кращих готелів у Харкові.

  €20. (оновлено лис 2023)

Де навчатись

Один з корпусів НТУ «ХПІ», пам'ятка архітектури кінця ХІХ століття

У Харкові й області діють до 100 вищих навчальних закладів. Місто відоме як студентська столиця України. В Харкові розташований другий в Україні після львівського університет — 1 Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна, майдан Свободи, 4.  . Серед найвідоміших та найстаріших ВНЗ також 2 Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», вулиця Кирпичова, 21.  . Також працюють або працювали такі навчальні заклади.

Застереження

Ні в якому разі не слід міняти валюту з рук як на вокзалі та у самому Харкові, так і в поїзді, який через нього проїжджає. Значне число мінял — підставні. Вагонні міняйли є позаштатними співробітниками митниці. Обов'язково міняти валюту в обмінних пунктах.

Послуги привокзальних таксистів у півтора раза дорожчі.

Нічні прогулянки у робітничих районах, таких як ХТЗ, Нова Баварія, Залютино або у приватному секторі поруч з ними можуть бути небезпечними. Частина вулиць є неосвітленими.

Для уникнення неприємних ситуацій з охороною парків, слід уникати ходи по газонах. Виключення становлять лише деякі закинуті парки, і парк Саржин Яр.

Не слід пити воду з під крану, а також набирати її в деяких джерелах. По всьому місту, переважно у дворах житлових кварталів, встановлені автомати різних компаній з артезіанською водою. Також баклажки води можна придбати у будь-якому магазині чи кіоску. В деяких закладах є безплатна вода. В Центральному парку та саду Шевченка встановлені крани з питною водою.

Слід бути уважним на дорогах та пішохідних переходах. Не на всіх перехрестях у місті, що мають жвавий рух, встановлено світлофори чи зроблено розмітку.

Під час повномасштабного вторгнення важливо прислухатися до сигналів повітряної тривоги, хоча найчастіше вони вмикаються вже після вибухів. Під час тривоги слід пройти до найближчого укриття — станції метро чи бетонної споруди на деяких станціях громадського транспорту. Укриття найчастіше може розташовуватися дуже далеко від вашого місця перебування, тоді слід сховатися за декілька стін в будівлі, бажано цегляній, а не панельній, і тим паче не дерев'яній. Під час дії воєнного стану слід мати при собі паспорт.

Не відвідуйте деякі місця на околиці міста, наприклад, лісопарк, Дробицький яр, деякі кладовища, бо наразі вони можуть бути заміновані чи на їх території досі можуть бути нерозірвані снаряди.

Зв'язок

Бездротовий Інтернет

В багатьох громадських місцях Харкова є безкоштовна Wi-Fi мережа. Зокрема це ресторани, кафе, поштові відділення, інші заклади, а також парки: Центральний, сад Шевченка, Стрілка тощо.

Будинок, де знаходиться турецьке консульство. Пам'ятка архітектури

Консульства

• 3 Почесне консульство Австрії, вулиця Дмитрівська, 31/35. 
• 4 Почесне Консульство Турецької республіки (можливо закрите), вулиця Григорія Сковороди, 57. 
• 5 Почесне Консульство Республіки Казахстан (можливо закрите), вулиця Полтавський Шлях, 7. 
• 6 Консульське агенство Франції (можливо закрите), вулиця Сумська, 106А. 
• 7 Консульське агенство Франції (можливо закрите), вулиця Сумська, 106А. 
• 8 Генеральне Консульство Республіки Польща (закрите), вулиця Алчевських, 16. 
• 9 Почесне консульство Республіки Албанія (закрите), вулиця Академіка Проскури, 1. 
• 10 Консульство Німеччини (закрите), вулиця Скрипника, 14А. 

Зв'язок

Поштові індекси — 06101—61204. Телефонний код — +380-57(2). Офіційний сайт Харківської міської ради — city.kharkiv.ua.

Куди далі

• Шарівка
• Ізюм
• Чугуїв
• Зміїв
• Пархомівка
• Полтава
• Наталіївка
• Городнє
• Сковородинівка

Ця стаття є придатною. У ній є інформація про транспорт, а також деякі відомості про пам'ятки, місця харчування та ночівлю. З такою статтею ви в дорозі не пропадете, але, будь ласка, доповніть цю статтю — Вперед!!